Чому плутон більше не планета: Чому Плутон — не планета? (відео) — Tokar.ua

Планета Плутон – найменша, найдальша «не планета»

Історія відкриття

Чому Плутон не планета

Особливості планети

Температура

Чи є життя

Поверхня

Атмосфера

Супутники

Скільки летіти

Цікаві факти

Відео

Плутон – найменша, і найдальша від Сонця планета нашої сонячної системи, яка ще зовсім недавно мала повноправний статус 9-ї планети. Але, на жаль, все змінилося в 2006 році, саме тоді астрономи зібралися на черговий астрономічний конгрес, подумали, і вирішили, що маленький Плутон своїми розмірами не тягне на почесне звання 9-ї планети, і Плутон виключили зі списку планет. З тих пір йому присвоєно статус, так званої «карликової планети», хоча таку точку зору на Плутон прийняли далеко не всі. Але давайте про все по порядку.

Історія відкриття

Плутон вперше був виявлений в 1939 році американським астрономом Клайдом Вільямом Томбо, під час спостереження за зоряним небом з обсерваторії Лоэлла, штат Арізона. Втім, теоретичне існування Плутона було передбачене задовго до цього, коли не відкриту поки 9-ту планету умовно називали «планетою Ікс».

І ось молодому і талановитому хлопцю, захопленому астрономією (на момент відкриття нової планети Клайду було всього 22 роки) дали лабораторне завдання порівняно фотопластин знімків зоряного неба. Всього було два знімки, зроблених з інтервалом в два тижні.

Ось власне ці знімки.

Отже, ретельно вивчивши їх (на саме вивчення пішов цілий рік) Клайд виявив невідомий до того небесний об’єкт, який незабаром наукове співтовариство визнало за ту саму загадкову «планету Ікс». Тепер ви знаєте, хто відкрив Плутон.

Що ж стосується назви цієї планети, то вона було запропонована школяркою з Оксфорда на честь героя диснеївських мультиків, собаки Плуто, з іншого боку вона підходило до назви інших планет, названих на честь язичницьких богів античного пантеону, Плутон у греко-римській міфології був богом потойбічного світу.

Чому Плутон не планета

Якщо все було так чудово з самого початку, то чому ж астрономи у недавній час вирішили «образити» Плутон, так сильно знизивши його у званні? Вся справа в тому, що протягом довгого часу астрономи не могли визначити ні більш-менш точної маси Плутона, ні його розмірів. Лише у 1978 році з відкриттям найбільшого супутника Плутона – Харона стало ясно, що маса Плутона складає лише 0,0021 маси Землі, а діаметр Плутона складає всього 24000 км, тобто своїми розмірами він навіть менше нашого супутника Місяця.

Ось так виглядає порівняння розмірів Землі, Місяця, Плутона і його ще більш маленького супутника Харона.

Але те, що Плутон дуже маленький ще було терпимо, але далі астрономи, які до речі озброїлись куди більш потужними телескопами, стали знаходити і численні інші астрономічні об’єкти в межах поясу Койпера (він простягається за орбітою Нептуна), серед яких були маленькі крижані планети, що мають діаметр близько 100 км, але при цьому вони мали такий же склад як і Плутон.

Були серед них і не такі вже маленькі планети, наприклад, карликова планета Макемаке під кодовою назвою 2005 FY9, яка була виявлена астрономами Каліфорнійського університету в поясі Койпера, лише трохи поступається своїми розмірами Плутону. Стало зрозуміло, що виявлення за поясом Койпера або в його межах планети, що перевищує розміри Плутона лише питання часу.

Фінальним акордом у долі маленького Плутона стало виявлення в 2005 році планети Еріди, яка знаходиться ще далі Плутона і своїми розмірами перевищує його розміри. Так далі тривати не могло і вченим астрономам довелося зібратися на конгрес, який проходив з 14 по 25 серпня 2006 року в Празі, щоб визначити, як долю Плутона, так і нововідкритих карликових планет. До речі серед астрономів були ідеї, що пропонували включити в число «повноправних планет» й інші карликові планети: нововідкриту Еріду та навіть Цереру, яка до того взагалі вважалася астероїдом. Але верх здобула інша ідея, згідно з якою Плутон позбувся статусу повноправної планети, і ввійшов у число карликових планет.

Якими ж властивостями тоді повинна володіти повноправна планета? Було виділено 4 вимоги, ось вони:

• Планета повинна обертатися по своїй орбіті навколо Сонця.
• Планета повинна бути досить масивною і мати сферичну форму.
• Планета не повинна бути супутником інших планет (до речі сам Плутон має цілих 5 супутників).
• Планета повинна розчистити простір навколо своєї орбіти від інших об’єктів. Як раз цю єдину вимогу і порушує наш Плутон, саме з цієї причини він більше не вважається повноправною планетою.

Особливості планети

Тим не менш, незважаючи на статус «карликової планети», Плутон залишається дуже цікавим астрономічним об’єктом для вивчення. На даний момент Плутон займає друге місце по масі і розмірам серед карликових планет.

Навколо Сонця Плутон обертається по помірному ексцентричному орбітальному шляху, то наближаючись до Сонця на 4,4 мільярда км, то віддаляючись від нього на 7,3 мільярда км. Таким чином, відбувається цікаве явище, коли Плутон на певний час виявляється ближче до Сонця, ніж його сусід, блакитний гігант Нептун.

Один рік на Плутоні, (тобто час, за який він робить повне коло по своїй орбіті), дорівнює 250 земним рокам.

Температура

Зважаючи на велику віддаленість цієї планети від Сонця вона там дуже холодна, мабуть це одна з найбільш морозних планет нашої Сонячної системи. Середня температура на Плутоні коливається від -240 С (коли він перебуває у віддаленні від Сонця, умовно це «плутонівська зима») до -214 С (це умовно «плутонівське літо», коли планета ближча до Сонця, але як бачите і літо там зовсім не тепле).

Чи є життя

Дивіться попередній пункт про температуру на Плутоні, який крім всього іншого однозначно відповідає на це питання – ні. При таких низьких температурах зародження та існування органічного життя не можливе.

Поверхня

Яку поверхню має Плутон? Зрозуміло, спокусливо уявити поверхню планети Плутон білого, крижаного кольору, от тільки знімки з телескопа Хаббл кажуть, що це не зовсім так. Характер поверхні Плутона являє собою брудно-жовту кору з темними і яскравими ділянками.

Атмосфера

Склад атмосфери Плутона відрізняється від земної, атмосфера цієї планети являє собою тонку газову оболонку, що складається в основному з азоту.

Супутники

Як ми вже згадували вище, крихітний Плутон, незважаючи на свої маленькі розміри, є володарем цілих 5 супутників. Перший з них, Харон був відкритий в 1978 році, потім були відкриті й інші супутники, які отримали свої назви за іменами міфологічних персонажів античного потойбічного царства (патроном якого і був Плутона): Стікс, Нікта, Кербер та Гідра.

Скільки летіти

Планета Плутон в середньому знаходиться в 5 мільярдах кілометрів від нас, при тому ця відстань може як збільшуватись, так і зменшуватись. Що ж стосується безпосередньо часу польоту до цієї далекої планети, то в 2006 році НАСА був відправлений до Плутона дослідний супутник Нові Горизонти, який прилетів до місця призначення в 2015 році, разом на поїздку в одну сторону пішло 9 років.

Цікаві факти

• Далеко не всі прийняли виключення Плутона зі списку планет, так наприклад, палата представників штату Нью-Мексико на законодавчому рівні оголосила, що в їх штаті Плутон все ще вважається повноцінною планетою і навіть ввела 13 березня, як «день Плутона».
• Один із супутників Плутона, Харон за деякими даними володіє океаном, який зараз правда перебуває в замороженому стані.
• За своїми характеристиками Плутон дуже нагадує Тритон – один із супутників Нептуна.

Відео

І на завершення цікавий документальний фільм про Плутон.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.

Коли і чому Плутон виключили зі списку планет Сонячної системи?

А Ви знаєте, що Плутон вважається карликовою планетою? Чому, дізнаєтеся після прочитання статті.

Багато років поспіль вважалося, що Сонячна система складається з дев’яти планет. І раптом нещодавно найвіддаленіша з них під назвою Плутон позбулася свого статусу і була названа вченими карликовою планетою. Чому так сталося? Давайте спробуємо разом відповісти на це питання.

Відкриття Планети Х

До того, як отримати ім’я давньоримського бога підземного світу, Плутон умовно іменувався Планетою Х – його зміг виявити астроном Клайд Томбо з Арізони в 1930 році. Оскільки вчені довгий час здогадувалися про існування самої далекої, дев’ятої планети Сонячної системи, то, природно, за нею «полювали» практично всі астрономи, попередньо записуючи її Планетою Х.

Коли Клайду Томбо пощастило зробити своє відкриття (а йому довелося цілий рік вести ретельні спостереження, порівнюючи фотографії зоряного неба через кожні два тижні), він зміг вказати на небесне тіло, що відповідає висунутим вимогам. І співробітникам обсерваторії-переможниці дали право подарувати ім’я виявленої планеті – з цього приводу провели цілий конкурс.

Найвдалішим порахували пропозицію 11-річної учениці з англійської Оксфорда Венеції Берні, яка і придумала назвати саму далеку і холодну планету з діаметром менше Місячного ім’ям давньоримського бога підземного світу.

Саме так в нашій Сонячній системі з’явилася дев’ята планета, але її масу спочатку вчені не могли визначити. І лише в 1978 році, після відкриття найбільшого супутника Плутона під назвою Харон, астрономи вирахували масу планети, яка становить приблизно 1022 кг (0,0021 від Земного), і її діаметр – до 2400 км (а це майже як територія Росії).

Планета Х із супутником

Природно, Плутон виявився відносно маленькою планетою, але в минулому столітті астрономи вважали, що за межами Нептуна нічого іншого бути не може, тому й залишили за ним статус повноцінної планети.

Яким Плутон виявився насправді?

Наука не стоїть на місці, і з її розвитком астрономи отримали в своє розпорядження надпотужні телескопи, а також матеріали, що надаються космічними літальними апаратами.

• Спочатку виявилося, що навколо Плутона по всій його орбіті розсіяно безліч великих (понад ста кілометрів у діаметрі) космічних тіл, схожих за складом на Планету Х. Їх скупчення назвали поясом Койпера, який тягнеться на 55 астрономічних одиниць (1 а.е. дорівнює відстані від Сонця до Землі) від Сонця до орбіти Нептуна.
• Після детального вивчення виявилося, що в поясі Койпера існують об’єкти, що не відрізняються розмірами від Плутона. Так, у 2005 році була виявлена Еріда (має власний супутник), а також Макемаке і Хаумеа. І всі ці три нових планети претендували на своє місце в Сонячній системі, оскільки ні в чому не поступалися Плутону.
• На самому початку 2006 року був запущений автоматичний міжпланетний апарат «Нові горизонти», з допомогою якого НАСА провела поглиблені дослідження Плутона і Харона. Лише в 2015-му апарат досяг мети і зробив перші знімки Планети Х. Виявилося, що Плутон трохи більше Еріда в діаметрі (на 45 км), хоча остання і важче його на 27 %.
• Плутон має червонувато-коричневі тони, що виникають у результаті взаємодії метану в його атмосфері з ультрафіолетовим випромінюванням. Планета має «серце» — гірську область Томбо висотою до трьох з половиною тисяч метрів, покриту льодом. Вважається, що тут може випадати сніг, а лід складається з метану та азоту (з нього, до речі, і полягає місцева атмосфера, яка швидко випаровується в космічні дали).

То планета, то ні

За той час, що Планета Х робить одне повне обертання навколо нашого світила, Земля встигає зробити 248 таких обертів.

Що призвело до пониження статусу Плутона?

Оскільки додавати до Сонячній системі ще три відкритих планети і доводити їх кількість до дюжини вчені не зважилися (адже невідомо, скільки ще незвіданих таємниць ховає в собі космос), то сама класифікація небесних тіл зазнала змін.

У 2006 році, на легендарній двадцять шостий Генеральній Асамблеї Міжнародного астрономічного союзу, було вирішено виставити ряд умов, яким повинна відповідати повноцінна планета:

• обертатися навколо сонця по заданій орбіті (справедливо для Планети Х)
• не бути чиїмось супутником (у самого Плутона їх п’ять штук)
• мати масу, достатню для того, щоб власні гравітаційні сили надавали їй кулясту форму (Плутон – це сфера)
• за допомогою сили гравітації оббирати з околиці своєї орбіти сторонні об’єкти, поглинаючи або виштовхуючи їх.

Плутон — карликова планета

Виявилося, що Плутон, Макемаке і Еріда не можуть «прибирати» зі свого шляху своїх більш дрібних «сусідів», а значить, можуть вважатися лише карликовими планетами, не є домінуючими.

Можливо, з часом астрономи знову отримають якусь більш точну інформацію і переглянуть своє рішення, але поки Плутон разом з такими ж невеликими планетами буде зарахований до розряду карликових, а Сонячна система буде залишатися 8-планетної.

Відео: Чому Плутон більше не планета?

Чому Плутон не Планета більше — Різниця Між

Чому Плутон не планета більше, це питання, яке турбує багатьох з тих, хто вивчив Плутон як планету, коли вони були дітьми. Плутон, відкритий в 1930 році, вважався найменшою планетою Сонячної системи.

Чому Плутон не планета більше, це питання, яке турбує багатьох з тих, хто вивчив Плутон як планету, коли вони були дітьми. Плутон, відкритий в 1930 році, вважався найменшою планетою Сонячної системи. З тих пір вона розглядалася як частина нашої сонячної системи і одна з дев’яти планет, які мають у своєму центрі Сонце і тримаються навколо нього. Проте після детального вивчення цієї планети Міжнародним астрономічним союзом у 2006 році статус Плутона як планети Сонячної системи був знижений. Це вже не планета нашої Сонячної системи, оскільки вона не виконує основного критерію для виправдання своєї позиції. Давайте зрозуміємо причину, через яку Плутон більше не є планетою.

Факти про Плутоні

• Плутон найвіддаленіший від Сонця, перебуваючи на відстані в середньому 5,8 млрд. Кілометрів від нього. Це робить його відстань від Сонця в 40 разів більше, ніж відстань між Землею і Сонцем. Плутон обертається навколо Сонця на овальній орбіті, що часом робить його ближче до Сонця. Однак, навіть коли Плутон знаходиться ближче до Сонця, він залишається мільярдами кілометрів від нього.

• Орбіта Плуто знаходиться в регіоні, що називається поясом Койпера. Існують тисячі інших об’єктів, які лежать в цьому поясі разом з Плутоном.

• Плутон має ширину лише 2300 кілометрів. Це лише близько половини розміру США. Насправді, вона настільки мала, що навіть Місяць більше, ніж ця планета. Плутон має три свої власні супутники, і вони наполовину за розмірами до цієї планети.

• Плутон триває 248 років, щоб один раз обертатися навколо Сонця. День на Плутоні в 6,5 разів перевищує тривалість дня на Землі.

Чому Плутон більше не планета — причини

Саме в 2006 році астроном визначив інший об’єкт за Плутоном у поясі Койпера. Він назвав його Еріс. Еріда була більшою за розміри, ніж Плутон. Присутність цього об’єкта, що обертається навколо Сонця так само, як Плутон, породило дебати про те, чому Плутон повинен називатися планетою, оскільки цей об’єкт також поводився як планета. Багато астрономи вважали, що просто революція навколо Сонця не повинна бути критерієм для оголошення небесного тіла планетою. Це призвело до того, що Плутон був відкинутий зі списку планет Сонячної системи і був відкинутий до статусу карликової планети.

Визначення планети, згідно з резолюцією 5А МАС, полягає в наступному.

• Планета — це небесне тіло, яке знаходиться на орбіті навколо Сонця,

• Має достатню масу для своєї самогравітації для подолання сил твердого тіла так, що вона приймає гідростатичну рівноважну (майже круглу) форму,

• Очистив околицю навколо своєї орбіти.

Хоча Плутон обертається навколо Сонця, він не має ексклюзивної орбіти, оскільки його орбіта перетинає шлях орбіти Нептуна. Плутон не зміг очистити сусідство від своєї орбіти від інших об’єктів. З більш ніж 70000 інших об’єктів у поясі Койпера, що обертаються навколо Сонця, астрономи вирішили, що Плутон не планета і просто ще один об’єкт у цьому поясі. Таким чином, Плутон, разом з Еріс, є просто карликової планетою і не є членом нашої Сонячної системи як планети.

Зображення надано:

Чому Плутон більше не є планетою?

Плутон був відкритий в 1930 році американським астрономом Клайдом Томбо. Незважаючи на те, що Плутон спочатку був класифікований як планета, він був перекласифікований як карликова планета в 2006 році, що є спірним рішенням комітету МАУ. Таким чином, Плутон вже не вважається дев’ятою планетою нашої Сонячної системи.

Малий розмір Плутона

Дослідження показали, що Плутон є надзвичайно крижаною планетою, холодніше навіть антарктичної. Далі, Плутон має менше тяжкості порівняно з Землею. Плутон має п’ять місяців: Charon, Hydra, Kerberos, Nix, Styx. Цікаво, що Місяць Землі більше, ніж Плутон, і США вдвічі ширше, ніж Плутон.

Початок суперечок

З часом астрономи почали ставити під сумнів, чи дійсно Плутон був планетою. Деякі астрономи припустили, що Плутон був лише крижаним тілом, розташованим поза орбітою Нептуна в регіоні, який згодом був названий поясом Койпера. Перше тіло, яке було виявлено в поясі Койпера, було відкрито Девідом Джуіттом у 1992 році за допомогою телескопа, що належить Гавайському університету. Це відкриття лише підживлювало дебати Плутона.

Подальші відкриття, зроблені в поясі Койпера, виявили навіть великі об’єкти, ніж Плутон. Еріда була оголошена в 2005 році, і деякі астрономи прийняли рішення назвати Еріс десятою планетою. Інші об’єкти, виявлені в поясі — Quaoar і Sedna, оголошені відповідно 2002 і 2003 роках. Ці відкриття призвели до створення комітету Міжнародного астрономічного союзу (МАУ). Комітету було доручено розробити належне визначення планети та представити свої висновки Генеральній Асамблеї Союзу у 2006 році, яка відбулася в Празі.

Висновок комітету МАС

Після розпалених дебатів у Празі остаточно узгоджено визначення. В останній день комісія проголосувала і прийняла резолюцію щодо критеріїв визначення того, що таке планета. Критерії стверджують, що планета є небесним тілом, яке виконує три умови. Планета повинна обертатися навколо Сонця, містити достатньо сили тяжіння для себе так, що вона перевантажує сили твердого тіла, щоб припустити майже круглий вигляд, і очистив околиці своєї орбіти.

Остання умова означає, що небесне тіло повністю видалило інші великі небесні тіла у своєму просторі. Для того, щоб тіло це зробило, воно повинно мати більшу силу тяжіння, ніж сусідні тіла. Однак Плутон перебуває в поясі Койпера, що розділяє простір з іншими об’єктами, такими як Ерін. У результаті МАС негайно заявив, що Плутон більше не є планетою.

Позначення статусу Плутона змінилося на позначення «карликової планети» поряд з Церерою. Церера є найбільшим об’єктом у поясі. Інші карликові планети — Еріс, Седна і Кваоар.

Рухатися вперед

Резолюція, прийнята в 2006 році, принесла обурення у деяких астрономів і вчених по всьому світу. Обурення викликано переконанням, що критерії мають свої недоліки. Один з аргументів говорить, що наша планета, Земля та інші планети поділяють свій простір з кількома об’єктами. Як такі, ці планети, включаючи Землю, не відповідають критеріям. Дебати тривають. Однак на даний момент Плутон залишається карликовою планетою.

В якому році плутон перестав бути планетою. Коли і чому Плутон виключили зі списку планет? Історія планети Плутон

> > >

Чому Плутон не рахується планетою: Відкриття Плутона з фото, знаходження об’єктів в поясі Койпера, нова класифікація МАС і критерії, карликова планета.

У 1930 році Клайду Томбу вдалося відшукати Плутон, який став 9-й планетою нашої системи. Вчений цілий рік фотографував небо і вивчав знімки. На одній парі він зауважив зміщається об’єкт. Ім’я дісталося від 11-річної школярки в честь римського божества, керуючого потойбічним світом.

Чому Плутон більше не планета

Про масі знали мало до виявлення поруч великого супутника Харона (1978 рік). В результаті вдалося прийти до розміру (2400 км). Незважаючи на свою крихітну, він вважався останнім об’єктом і планетою за орбітою Нептуна.

Але земні прилади удосконалювалися, нам вдалося запустити апарати в космос, і ми змогли розширювати межі спостереження. Незабаром знайшли інші місяця Плутона, а далі пояс Койпера, віддалений від Нептуна на 55 а.о.

На цій ділянці проживає мінімум 70000 крижаних тіл, які за складом збігаються з Плутоном і простягаються в ширину на 100 км і більше. З їх виявленням з’явилися нові правила і Плутон не пройшов перевірку на планетарну природу.

Проблема в наступному. З кожним разом знаходилося все більше об’єктів, що перевершували параметри Плутона.

І ось в 2005 році Майкл Браун знаходить Еріду, розташовану далі, але крупніше Плутона (2600 км) і більше по масі. Концепція з 9 планет почала валитися. Що ж таке Еріда? Теж планета або просто об’єкт з пояса Койпера? А тоді, що таке Плутон? Між вченими зав’язалася суперечка і в 2006 році в Празі скликали збори МАС.

Важливо було вивести чітке визначення поняття «планета». Якби проголосували за одну версію, то кількість сонячних планет збільшилася до 12, але в результаті ми скоротили його до 8. Що ж таке Плутон?

Тепер це клас карликових планет.

Щоб стати планетою, тіло повинно:

• здійснювати обороти навколо Сонця;
• володіти достатньою масивністю, щоб стати сферичної форми;
• очистити околиці від об’єктів;

Плутон не зміг виконати останню умову. Тепер все тіла, які відповідають першим двом, але провалюються на третьому вимозі, називають карликовими планетами.

Але не будемо забувати, що в поясі Койпера ховаються великі об’єкти і один з них може стати 9-й планетою. Зі зниженням в статусі, Плутон не втратив своєї популярності і наукових зацікавлень. Тому в 2015 році до нього відправили місію Нові Горизонти. Не будемо забувати, що все ще знаходяться вчені, які не визнають рішення МАС.

Самим далеким небесним тілом Сонячної системи є карликова планета Плутон. Ще зовсім недавно в шкільних підручниках писалося, що Плутон — це дев’ята планета. Однак факти, які вдалося отримати в процесі вивчення цього небесного тіла на рубежі тисячоліть, змусили наукове співтовариство сумніватися, чи є Плутон планетою. Незважаючи на це та багато інших спірні моменти, маленький і далекий світ продовжує хвилювати уми астрономів, астрофізиків і величезну армію любителів.

Історія планети Плутон

Ще в 80-і роки XIX століття багато астрономів безуспішно намагалися знайти якусь Планету-Х, яка своєю поведінкою впливала на орбітальні характеристики Урана. Пошуки велися в самих відокремлених областях нашого космосу, орієнтовно на відстані 50-100 а.е. від центру Сонячної системи. Американець Персіваль Лоуелл понад чотирнадцять років витратив на безуспішні пошуки таємничого об’єкта, який продовжував хвилювати уми вчених.

Пройде півстоліття, поки світ отримає доказ існування ще однієї планети в системі Сонця. Відкриття планети вдалося здійснити Клайду Томбо, астроному з Флагстафской обсерваторії, яку заснував все той же неспокійний Лоуелл. У березні 1930 року Клайд Томбо, спостерігаючи в телескоп за тим ділянкою космосу, в якому Лоуелл допускав існування великого небесного тіла, виявив новий досить великий космічний об’єкт.

Згодом з’ясувалося, що через маленьких розмірів і невеликої маси Плутон не в змозі впливати на більший Уран. Коливання і взаємодія орбіт Урана і Нептуна мають іншу природу, пов’язану з особливими фізичними параметрами двох планет.

Відкрита планета отримала назву Плутон, продовжуючи тим самим традицію іменувати небесні тіла Сонячної системи на честь богів античного Пантеону. Існує й інша версія в історії назви нової планети. Вважається, що Плутон отримав своє ім’я на честь Персиваля Лоуелла, тому що Томбо запропонував підбирати назву відповідно до ініціалами неспокійного вченого.

Аж до кінця XX століття Плутон міцно займав місце в планетарному ряду Сонячного сімейства. Зміни статусу планети відбулися на рубежі тисячоліть. Вченим вдалося виявити в поясі Койпера ряд інших масивних об’єктів, що поставило під сумнів виключне становище Плутона. Це спонукало науковий світ зайнятися переглядом положення дев’ятої планети і дати відповідь на питання, чому Плутон — НЕ планета. Відповідно до нового формальним визначенням терміна «планета» Плутон випадав із загального ансамблю. Результатом довгих дебатів і дискусій стало рішення Міжнародного астрономічного союзу в 2006 році перевести об’єкт в категорію карликових планет, поставивши Плутон в один ряд з Церерой і Еріда. Трохи пізніше статус колишньої дев’ятої планети Сонячної системи ще понизили, включивши її в категорію малих планет з бортовим номером 134 340.

Що ми знаємо про Плутоні?

Колишня дев’ята планета вважається найдальшої з усіх відомих до сьогоднішнього дня великих небесних тіл. Спостерігати настільки далекий об’єкт можна тільки за допомогою потужних телескопів або по фотографіях. Фіксувати тьмяну маленьку точку на небосхилі досить важко, так як орбіта у планети має специфічні параметри. Відзначено періоди, коли Плутон має максимальну яскравість і його світність становить 14m. Однак в основному далекий мандрівник не відрізняється яскравим поведінкою, і весь інший час його практично не видно, і тільки в період протистоянь планета відкриває себе для спостережень.

Один з кращих періодів для вивчення і дослідження Плутона якраз припав на 90-і роки XX століття. Найдальша планета перебувала на мінімальній відстані від Сонця, ближче свого сусіда Нептуна.

За астрономічним параметрам об’єкт виділяється серед небесних тіл Сонячної системи. У малюка найбільший ексцентриситет орбіти і нахил. Свій зоряний шлях навколо головного світила Плутон робить за 250 земних років. Середня швидкість руху по орбіті найменша в Сонячній системі, всього 4,7 кілометрів в секунду. При цьому період обертання маленької планети навколо власної осі становить 132 години (6 діб і 8 годин).

У перигелії об’єкт знаходиться від Сонця на відстані 4 млрд. 425 млн. Км, а в афелії тікає майже на 7,5 млрд. Км. (Якщо бути точними — 7375 млн. Км.). При таких величезних відстанях Сонце дарує Плутону тепла в 1600 разів менше, ніж отримуємо ми — земляни.

Відхилення осі становить 122,5⁰, відхилення орбітального шляху Плутона від площини екліптики має кут в 17,15⁰. Говорячи простою мовою, планета лежить на боці, перекочуючись під час свого руху по орбіті.

Фізичні параметри карликової планети такі:

• екваторіальний діаметр становить 2930 км;
• маса Плутона становить 1.3 × 10²² кг, що є 0,002 земної маси;
• щільність карликової планети 1,860 ± 0,013 г / см³;
• прискорення вільного падіння на Плутоні все 0,617 м / с?.

Своїми розмірами колишня дев’ята планета становить 2/3 діаметра Місяця. З усіх відомих карликових планет тільки Еріда має більший діаметр. Невелика і маса цього небесного тіла, яка в шість разів менше маси нашого супутника.

Свита карликової планети

Однак, незважаючи на настільки малі розміри, Плутон спромігся отримати п’ять природних супутників: Харон, Стікс, Нікс, Кербер і Гідра. Усі вони були переписані в порядку віддаленості від материнської планети. Розміри Харона змушують його мати єдиний з Плутоном баричний центр, навколо якого звертаються обидва небесних тіла. У зв’язку з цим вчені вважають Плутон-Харон подвійною планетарною системою.

Супутники у цього небесного тіла мають різну природу. Якщо Харон має сферичну форму, то всі інші представляють собою величезні і безформні гігантські камені. Ймовірно, ці об’єкти були захоплені гравітаційним полем Плутона з числа астероїдів, мандрівних в поясі Койпера.

Харон — найбільший супутник Плутона, який виявили тільки в 1978 року. Відстань між двома об’єктами становить 19640 км. При цьому діаметр найбільшого місяця карликової планети в 2 рази менше — 1205 км. Співвідношення мас обох небесних тіл 1: 8.

Інші супутники Плутона — Нікс і Гідра — приблизно однакові за розмірами, проте сильно поступаються в цьому параметрі Харону. Стікс і Нікс взагалі являють собою ледь помітні об’єкти з розмірами в 100-150 км. На відміну від Харона, що залишилися чотири супутники Плутона, розташовані на значній відстані від материнської планети.

При спостереженні в телескоп «Хаббл» вчених зацікавив той факт, що у Плутона і Харона істотно відрізняється колір. Поверхня Харона виглядає більш темною, ніж поверхня Плутона. Імовірно поверхню найбільшого супутника карликової планети покрита товстим шаром космічного льоду, що складається з завмерлого аміаку, метану, етану і водяної пари.

Атмосфера і короткий опис будови карликової планети

При наявності природних супутників Плутон можна вважати планетою, хоча і карликової. Неабиякою мірою цьому сприяє і наявність плутонівські атмосфери. Звичайно, це не земний рай з великим вмістом азоту і кисню, однак повітряне покривало у Плутона все ж є. Щільність атмосфери у цього небесного об’єкта варіюється в залежності від відстані від Сонця.

Вперше за тією атмосферою Плутона заговорили в 1988 році, коли планета проходила через сонячний диск. Вчені допускають думку, що у карлика повітряно-газова оболонка виникає тільки в період максимального зближення з Сонцем. При значній відстані Плутона від центру Сонячної системи його атмосфера вимерзає. Судячи з спектральним знімкам, отриманим з борту космічного телескопа «Хаббл», склад атмосфери Плутона приблизно наступний:

• азот 90%;
• оксид вуглецю 5%;
• метан 4%.

Що залишився один відсоток припадає на органічні сполуки азоту та вуглецю. Про сильну розрідженості повітряно-газової оболонки планети свідчать дані про атмосферний тиск. На Плутоні воно варіюється в межах від 1-3 до 10-20 мікробар.

Поверхня планети має характерний злегка червонуватий відтінок, який викликаний наявністю в атмосфері органічних сполук. Після вивчення отриманих знімків, на Плутоні були виявлені полярні шапки. Допускається версія, що ми маємо справу з завмерлим азотом. Там де планета покрита темними плямами, ймовірно, є великі поля завмерлого метану, які темніють під дією сонячного світла і космічної радіації. Чергування світлих і темних плям на поверхні карлика говорить про присутність сезонів. Як і Меркурія, який теж має сильно розріджену атмосферу, Плутон вкритий кратерами космічного походження.

Температури в цьому далекому і темному світі дуже низькі і несумісні з життям. На поверхні Плутона варто вічний космічний холод з температурою 230-260⁰С нижче нуля. З огляду на лежачого розташування планети, полюса планети вважаються найтеплішими ділянками. Тоді як великі простори поверхні Плутона — зона вічної мерзлоти.

Що стосується внутрішньої будови цього далекого небесного тіла, то тут можлива типова картина, характерна для планет земної групи. У Плутона досить велике і потужне ядро, що складається з силікатів. Його діаметр оцінюється в 885 км, що пояснює досить високу щільність планети.

Цікаві факти досліджень колишньої дев’ятої планети

Величезні відстані, які розділяють Землю і Плутон, істотно ускладнюють вивчення і дослідження за допомогою технічних засобів. Чекати землянам, поки космічний апарат долетить до Плутона, доведеться близько десяти земних років. Запущений в січні 2006 року космічний зонд «Нові горизонти» зміг досягти цього району Сонячної системи тільки в липні 2015 року.

Протягом п’яти місяців у міру наближення автоматичної станції «Нові горизонти» до Плутона, активно велися фотометричні дослідження цього району космосу.

Політ зонда «Нові горизонти»

Цей апарат став першим, якому вдалося пролетіти в безпосередній близькості від далекої планети. Запущені раніше американські зонди «Вояджери», перший і другий, зосередилися на вивченні більших об’єктів — Юпітера, Сатурна і його супутників.

Політ зонда «Нові горизонти» дозволив отримати детальні знімки поверхні карликової планети під номером 134 340. Дослідження об’єкта велося з відстані 12 тис. Км. На Землю надійшли не тільки детальні знімки поверхні далекої планети, а й фотографії всіх п’яти супутників Плутона. До сих пір в лабораторіях НАСА йде робота по деталізації отриманої інформації з борту космічного апарату, в результаті чого ми в майбутньому отримаємо більш ясну картину того віддаленого від нас світу.

До сих пір серед людей, пильно стежать за подіями в науковому світі, ще не вщухло обговорення питання «Плутон — планета чи ні?» Запеклі суперечки почалися в 2006 році, коли на черговому зібранні МАС (Міжнародного астрономічного союзу) були остаточно визначені основні класи небесних тіл. Плутон і ще кілька об’єктів Сонячної системи увійшли в число карликових планет. Обуренню громадськості не було меж.

Багато хто відмовлявся прийняти той факт, що в нашому шматочку Галактики тепер не дев’ять, а вісім планет. Втім, вчені, чітко обґрунтувавши свою позицію, найближчим часом не збираються знову переглядати прийняті ухвали. Сьогодні питання «Плутон — планета чи ні?» вже не викликає стільки емоцій, але залишається актуальним. Розібратися в причинах втрати статусу цим космічним тілом допоможе короткий екскурс в історію.

передбачити

Відкриття планет Нептун і Плутон багато в чому схожі. Ці об’єкти настільки далекі від Сонця і Землі, що спостерігати їх неозброєним оком неможливо. Та й не всякий телескоп дозволяє відрізнити настільки віддалене тіло від тьмяною зірки. Тому планети Нептун і Плутон спостерігалися за деякий час до свого офіційного відкриття, але помилково відносилися до світил.

Обидва об’єкти спочатку були виявлені теоретично і лише потім побачені в телескоп. Відкриття планет Нептун і Плутон стало наслідком розвитку знань і технологій. Існування першого з них було найбільш логічним поясненням змін в русі Урана, не збігаються з розрахунками астрономів. Двоє вчених, Урбен лаверів і Джон Куч Адамс, незалежно один від одного з різною точністю визначили місце розташування передбачуваної планети і вирахували її орбіту. Датою відкриття Нептуна вважається 23 вересня 1846 року.

Ще далі від Сонця

Однак нова планета не вирішила проблему зміни орбіти Урана. Гравітаційним впливом Нептуна не можна було пояснити все розбіжності з теоретичними побудовами. Тоді виникла ідея про ще більш далекій від Сонця планеті. Новий передбачуваний транснептунових об’єкт також спочатку був обчислений і лише потім виявлений на небі. Відкриття планети Плутон сталося в 1930 році, його автором став Клайд Томбо, американський астроном. Як і у випадку з Нептуном, вивчення знімків попередніх років показало, що об’єкт неодноразово спостерігався і раніше, але помилково ставився до тьмяним зірок.

параметри

Відразу після відкриття і ще протягом тривалого часу ніхто не замислювався: Плутон — планета чи ні? Передбачалося, що за своїми розмірами він схожий з Марсом. Після спостереження проходження Плутона по диску зірки в 1965 році був уточнений його діаметр: не більше 5,5 тисячі кілометрів, що трохи менше, ніж вважалося раніше. Масу планети не могли точно оцінити аж до 1978 року. Тоді науковий світ був втішений новим відкриттям. Астроном Дж. Крісті на знімках Плутона виявив супутник планети діаметром близько 500 кілометрів.

Новий об’єкт отримав ім’я Харон. Він дозволяв з великою точністю визначити масу Плутона. Вона виявилася рівною 1/500 від аналогічного параметра Землі. Уточнили і діаметр — всього 2600 кілометрів. Плутон, таким чином, виявився космічним тілом, поступається за розмірами навіть Меркурію.

подвійна система

Як показали дослідження, маса Харона становить приблизно 11,65% від аналогічного параметра Плутона. Супутник і планета завжди звернені один одному однією і тією ж стороною. Вважається, що таке взаємне розташування двох об’єктів — ілюстрація майбутнього Землі і Місяця. Зараз супутник нашої планети видно тільки з одного боку, а через якийсь час і Земля буде звернена до нього завжди подібним же чином.

Центр мас, навколо якого обертаються Плутон і Харон, розміщується поза планети. У зв’язку з цим сьогодні в науковому світі ці об’єкти вважаються частинами подвійної системи, причому практично рівноправними. Супутник і планета виділяються в ній лише умовно і, скоріше, за звичкою.

перші сумніви

Саме з моменту появи нових даних про габарити транснептунового об’єкта і виник вперше питання: «Плутон — планета чи ні?» Сумніви в статусі були викликані малими розмірами. Однак до 1992 року серйозно над цим питанням не роздумували. Переломним моментом стало відкриття об’єктів пояса Койпера. Всі вони представляли собою космічні тіла, що складаються з суміші льоду і гірських порід, тобто були дуже схожі на Плутон. Основні його відмінності — це значні на тлі об’єктів пояса розміри і велика яскравість, створювана льодом на поверхні.

Як і планети-гіганти, Плутон здебільшого складається з летючих речовин, що існують тут в замерзлому стані через постійні низьких температур. Це також ріднить його з об’єктами пояса Койпера. Відкриття безлічі подібних тіл привело до необхідності уточнення поняття «планета». Перед ученими стояло завдання: або дати цей статус всім подібним об’єктам, або виділити їх в новий клас.

остаточне рішення

Питання було закрите в 2006 році. МАС чітко визначив критерії планети:

• це тіло, що обертається по орбіті навколо Сонця;
• воно володіє такою масою, що здатне підтримувати гідростатичний рівновагу, тобто має форму майже ідеального кулі;
• орбіта тіла повинна бути вільна від інших об’єктів.

Саме останнім критерієм і не відповідає Плутон. Для нього було введено поняття «карликова планета». До цього типу об’єктів віднесли і Цереру, до того вважалася астероїдом Головного пояса.

Відкриття планети Плутон Герасимчука після 2006 року менш цінним для науки. Віднесення цього транснептунового об’єкта в ту чи іншу категорію ніяк не впливає на його існування, а тому емоції громадськості незабаром зовсім вщухнуть. Зате продовжиться дослідження примітною в багатьох сенсах системи Харон-Плутон, а значить, попереду нові відкриття.

14 липня відтепер не буде більше асоціюватися в умах людей виключно з кривавими подіями, що супроводжували взяття Бастилії в 1789 році.

Тому що в той же день 14 липня, тільки вже 2015 року, відбулося ще одна історична подія, на цей раз світового, навіть космічного масштабу. О 14:50 за московським часом зонд NASA « Нові горизонти»(New Horizons) минув точку найвищого зближення з Плутоном.

Ця автоматична космічна станція була запущена 19 січня 2006 для дослідження найдальшої, дев’ятої, з планет Сонячної системи — Плутона, і його супутника Харона. Вона досягла Місяця значно швидше, ніж свого часу Apollo, і по шляху до своєї мети минула Юпітер і його супутники, на яких вчені випробували бортове обладнання.

Команда «Нових горизонтів» радіє.

Але в серпні того ж таки 2006 року сталося неймовірне: Міжнародний астрономічний союз після довгих дискусій позбавив Плутон статусу повноцінної планети. Однак в той день Сонячна система не скоротилася, як можна подумати, а, навпаки, неймовірно розширилася.

У зв’язку з усією цією коїться у нас на очах історією ми вирішили розповісти вам, шановні читачі, і про Плутоні, і про його статус, і про те, як так взагалі вийшло. А наші колеги з журналу « світ фантастики»Люб’язно поділилися з нами вельми цікавими і просторовими матеріалами на цю тему.

   Кращий знімок Плутона, наявний на даний момент. Зроблено 13 липня, за шістнадцять годин до пікового зближення.

До появи в XVII столітті телескопів людству були добре відомі п’ять небесних тіл, званих планетами (в перекладі з грецького — «мандрівники», «блукаючі»): Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн. Пізніше вдалося відкрити ще дві великі планети: Уран і Нептун.

Відкриття Урана примітно тим, що його зробив любитель — вчитель музики Вільям Гершель. 13 березня 1781 він проводив звичний огляд неба і раптом помітив маленький жовто-зелений диск в сузір’ї Близнюків. Спочатку Гершель вважав його кометою, однак спостереження інших астрономів підтвердили: відкрита справжнісінька планета, що має стабільну еліптичну орбіту.

Гершель хотів назвати планету Георгією в честь короля Георга III, але астрономічне співтовариство ухвалило, що ім’я будь-якої нової планети має відповідати іншим і відбуватися з класичної міфології. Планету назвали Ураном в честь давньогрецького бога небес.

Астроном-любитель Вільям Гершель, першовідкривач Урана.

Але сьома планета Сонячної системи вперто відмовлялася слідувати непорушним законам небесної механіки, відхиляючись від розрахункової орбіти. Двічі астрономи розробляли математичні моделі руху Урана з поправкою на дію гравітації інших планет, і двічі той «обманював» їх.

Тоді вчені припустили, що на Уран впливає ще одна планета, що знаходиться за його орбітою. 1 червня 1846 в журналі Французької академії наук з’явилася стаття математика Урбена Леверье, де той описав очікуване положення гіпотетичного небесного тіла. У ніч на 24 вересня 1846 року німецькі астрономи Йоганн Галле і Генріх д’Арре за його підказкою виявили невідомий об’єкт, який виявився планетою і згодом отримав назву Нептун.

Уран, сьома планета Сонячної системи.	Нептун, восьма планета Сонячної системи.

Ці відкриття всього за півстоліття втричі розсунули межі Сонячної системи. У Урана і Нептуна виявилися супутники, що дозволило точно обчислити маси планет і їх взаємне гравітаційний вплив. За цими даними Урбен Левер’є побудував найточнішу на той момент модель орбіт. І знову реальність розійшлася з розрахунками! Нова загадка надихнула астрономів на пошуки транснептунового об’єкта, який стали умовно називати «планетою Ікс».

Астроном Клайд Томбо, першовідкривач Плутона.

Слава першовідкривача дісталася молодому астроному Клайду Томбо. Він відмовився від математичних моделей і зайнявся наполегливою вивченням неба за допомогою особливого фотографічного рефрактора. 18 лютого 1930 року, порівнюючи січневі фотопластини, Томбо виявив зміщення слабкої звездообразного об’єкта — ним виявився Плутон.

Томбо летить на Плутон

Тільки після запуску « нових горизонтів»Керівник місії Алан Стерн підтвердив чутки про те, що частина попелу, що залишився від кремації Клайда Томбо (він помер в 1997 році), була поміщена на борт. Перше фото Плутона апарат « Нові горизонти»Зробив ще в кінці вересня 2006 року, щоб перевірити камеру з високою роздільною здатністю. Картинки, отримані з відстані приблизно в 4,2 млрд км, підтвердили здатність апарату до спостереження космічних об’єктів.

На борту » нових горизонтів»Досить приладів, щоб детально картографувати Плутон, Харон і інші супутники, а також вивчити структуру і склад їх поверхні. Завершивши роботу над Плутоном, апарат попрямує до одного з об’єктів пояса Еджворта-Койпера. Вартість проекту, включаючи ракету-носій і обслуговування космічного зв’язку, — 650 мільйонів доларів, що відповідає сумі в 20 центів з кожного жителя США щорічно протягом десяти років польоту станції.

Незабаром астрономи встановили, що Плутон — дуже маленька планета, менше Місяця, і його маси явно недостатньо, щоб впливати на рух величезного Нептуна. Тоді Клайд Томбо розгорнув потужну програму пошуку ще одного «планети Ікс», але, незважаючи на всі зусилля, виявити її не вдалося.

Сьогодні, завдяки багаторічним спостереженням і орбітальним телескопів, відомо, що у цього тіла дуже витягнута орбіта, нахилена до площини екліптики (площина земної орбіти) під значним кутом в 17,1 °. Таке незвичайне властивість дозволило досхочу поспекулювати на тему, чи можна вважати Плутон рідною планетою Сонячної системи, або він був випадково притягнутий гравітацією Сонця (цю гіпотезу розглядає, наприклад, Іван Єфремов в романі «Туманність Андромеди»).

Вид з Плутона в поданні художника.

У Плутона є невеликі супутники: Харон (відкритий в 1978 році), Гідра (2005 рік), Нікс (2005), Р4 (2011) і Р5 (2012). Наявність такої складної системи супутників дозволило астрономам говорити, що у Плутона, можливо, є розріджені кільця з уламків — такі завжди виникають при зіткненні малих тіл на орбітах навколо планет.

Плутон і його супутники.

Карти, складені за даними орбітального телескопа «Хаббл», показали, що поверхня Плутона неоднорідна. Частина, звернена до Харону, містить переважно метановий лід, в той час як на протилежному боці більше льоду з азоту і окису вуглецю. В кінці 2011 року на Плутоні виявилися складні вуглеводні, що дозволило вченим заявити, ніби там існують найпростіші форми життя. Розріджена атмосфера Плутона, що складається з метану та азоту, за останні роки помітно «розбухла», що прямо вказує на наявність кліматичних змін.

Плутон на основі знімків телескопа «Хаббл».

Як називали Плутон

Офіційна назва Плутон отримав 24 березня 1930 року. Астрономи вибирали з трьох варіантів: Мінерва, Кронос і Плутон і найкращим визнали третій варіант — ім’я античного бога царства мертвих, він же Аїд і Гадес.

Ім’я запропонувала Венеція Берні, одинадцятирічна школярка з Оксфорда. Вона цікавилася не тільки астрономією, але і класичної міфологією, і вирішила, що ім’я Плутон відмінно відповідає темному і холодному світу. Назва спливло в розмові з її дідом, хто прочитав про відкриття планети в журналі. Пропозиція Венеції він передав професору Герберту Тернеру, а той телеграфував колегам в США. За свій внесок в історію астрономії Венеція Берні отримала премію в п’ять фунтів стерлінгів.

Що цікаво, Венеція дожила до моменту, коли Плутон втратив статус планети. На запитання про її ставлення до цього «зниження» вона відповіла: «У моєму віці вже немає ніякого діла до подібних дебатів, але мені хотілося б, щоб Плутон залишався планетою».

За всіма ознаками Плутон — звичайна планета, хоч і маленька. Чому ж астрономи так неприхильно до нього поставилися?

Пошуки гіпотетичної «планети Ікс» тривали десятиліттями, що призвело до безлічі цікавих відкриттів. У 1992 році за орбітою Нептуна виявилося скупчення малих тіл, схожих на астероїди і ядра комет. Існування пояса, що складається зі сміття, який залишився після формування Сонячної системи, було передбачене ірландським інженером Кеннетом Еджворт в 1943 році і американським астрономом Джерардом Койпером (в 1951 році).

Телескопи на вулкані Мауна-Кеа, за допомогою яких був виявлений пояс Еджворта-Койпера.

Перший транснептунових об’єкт з пояса Койпера виявили астрономи Девід Джуїтт і Джейн Лу, спостерігаючи небо за допомогою новітніх технологій. 30 серпня 1992 року ці фірми заявили про відкриття тіла 1992 QB1, яке назвали Смайлі на честь одного з персонажів Джона Ле Карре. Назва офіційно не використовується, оскільки вже є астероїд Смайлі.

До 1995 року за орбітою Нептуна знайшлося ще сімнадцять тел, з них вісім — за орбітою Плутона. До 1999 року загальна кількість зареєстрованих об’єктів пояса Еджворта-Койпера перевалило за сотню, на цей момент — за тисячу. Вчені вважають, що в доступному для огляду майбутньому вдасться виявити понад сімдесят тисяч (!) Об’єктів розміром більше 100 км.

Відомо, що всі ці тіла рухаються по еліптичних орбітах, як справжні планети, а третина з них мають такий же орбітальний період, як у Плутона (вони отримали назву «плутіно» — «плутончікі»). Об’єкти пояса поки дуже важко класифікувати — відомо тільки, що вони мають розміри від 100 до 1000 км, а поверхня у них темна з червонуватим відтінком, що вказує на древній склад і присутність органічних сполук.

Підтвердження гіпотези Еджворта-Койпера, проте, не вчинила революцію в астрономії. Так, тепер ми знаємо, що Плутон — не поодинокий мандрівник в глибинах простору, але ж сусідні тіла не здатні позмагатися з ним у розмірах, а крім того, у них немає атмосфери і супутників. Науковий світ міг і далі спати спокійно.

І тут сталося страшне!

Пояс Еджворта-Койпера в поданні художника.

Оплутонілі

На рішення Міжнародного астрономічного союзу суспільство відреагувало по-різному: хтось не надав значення, а хтось ще більше впевнився, що вчені клеять дурня. Влада штатів Нью-Мексико і Іллінойс, де жив і працював Клайд Томбо, законодавчо постановили зберегти за Плутоном статус планети і оголосили 13 березня щорічним Днем планети Плутон.

В англійській мові з’явилося дієслово «to pluto» ( «оплутоніть»), визнаний словом 2006 року за версією Американського діалектологічне суспільства. Слово позначає «зниження в значенні або в цінності».

Прості громадяни відгукнулися як онлайновими петиціями, так і вуличними протестами. Людям, які все життя вважали Плутон планетою, складно було звикнути до рішення астрономів. Крім того, Плутон був єдиною планетою, відкритою американцем.

Астроном Майк Браун в своїх мемуарах стверджує, що ще в дитинстві шляхом спостережень самостійно відкрив планети, не підозрюючи про їх існування. Ставши фахівцем, він возмечтал про великого відкриття — «планеті Ікс». І він її відкрив. І не одну, а цілих шістнадцять.

Поверхня Седни в поданні художника.

Перший транснептунових об’єкт, позначений як 2001 Yh240, Майк Браун виявив разом з Чедвиком Трухільо в грудні 2001 року. Це було стандартне небесне тіло пояса Еджворта-Койпера, діаметром близько 300 км. Астрономи продовжили пошуки, і 4 червня 2002 року група відкрила об’єкт 2002 LM60, набагато більший — 850 км в діаметрі (зараз його діаметр оцінюється в 1170 км). Тобто розміри 2002 LM60 можна порівняти з розмірами Плутона (2302 км). Пізніше це тіло, що змахує на повноцінну планету, отримало назву Квавар — по імені бога-творця, якому поклонялися індіанці племені тонгва, що мешкав в Південній Каліфорнії.

Астроном Майк Браун — людина, яка убила Плутон.	Обкладинка мемуарів Майка Брауна.

Дальше більше. 14 листопада 2003 року група Брауна відкриває транснептунових об’єкт 2003 VB12, який отримав назву Седна, в честь ескімоської богині моря, що живе на дні Північного Льодовитого океану. Спочатку діаметр цього небесного тіла оцінювався в 1800 км. Додаткові спостереження за допомогою орбітального телескопа «Спітцер» дозволили знизити оцінку до 1600 км, але зараз вважається, що розмір Седни — 995 км. Спектроскопічний аналіз показав, що своєю поверхнею Седна подібна деяким іншим транснептунових об’єктів. Вона рухається по дуже витягнутій орбіті, і вчені вважають, що колись на неї вплинула зірка, що пройшла повз Сонячної системи.

Квавар в поданні художника.

урожай планет

Треба сказати, що Плутон — єдиний, хто втратив в статусі, інші карликові планети раніше класифікувалися як астероїди. Серед них і Церера (названа в честь римської богині родючості), відкрита в 1801 році італійським астрономом Джузеппе Пьяцца.

Деякий час Церера вважалася тієї самої відсутньої планетою між Марсом і Юпітером, однак пізніше її віднесли до астероїдів (цей термін був спеціально введений саме після виявлення Церери і сусідніх великих об’єктів).

Церера, діаметр якої досягає 950 км, знаходиться в поясі астероїдів, що серйозно ускладнює її спостереження. Рішенням астрономічного союзу в 2006 році Церера стала вважатися карликовою планетою. Передбачається, що карликова планета має крижаний мантією або навіть океанами рідкої води під поверхнею.

Якісним кроком в дослідженні Церери стала місія міжпланетного апарату «Світанок», який дістався до цього небесного тіла 6 березня 2015 року, ставши першим космічним апаратом, доставленим на орбіту карликової планети.

17 лютого 2004 Майк Браун виявив об’єкт 2004 DW, що отримав ім’я Орк (божество підземного царства в етруської і римської міфологіях), діаметром 946 км. Спектральний аналіз Орка показав, що він покритий водним льодом. Найбільше Орк схожий на Харон — супутник Плутона.

28 грудня 2004 Майк Браун відкрив об’єкт 2003 EL61, названий Хаумеа (гавайська богиня родючості), діаметром близько 1300 км. Пізніше з’ясувалося, що Хаумеа дуже швидко обертається, роблячи один оберт навколо осі за чотири години. Відповідно, її форма повинна бути сильно витягнутої.

Моделювання показало, що в такому випадку поздовжній розмір Хаумеа повинен бути близький до діаметру Плутона, а поперечний — в два рази менше. Можливо, Хаумеа з’явилася в результаті зіткнення двох небесних тіл. При ударі значна кількість легких компонентів частково випарувалося, частково було викинуто в простір, згодом утворивши два супутника — Хііака і Намака.

Хаумеа в поданні художника.

Зірковий час Майка Брауна пробив 5 січня 2005 року, коли його група виявила транснептунових об’єкт, діаметр якого оцінили в 3000 км (пізніші вимірювання дали діаметр 2326 км). Таким чином, в поясі Еджворта-Койпера знайшлося небесне тіло, розмірами перевершує Плутон. Вчені зашуміли: нарешті-то відкрита десята планета!

Після відкриття нової планети астрономи привласнили їй неофіційне ім’я Зена на честь героїні популярного фентезійного телесеріалу. Ну а коли у Зени виявився супутник, його негайно поименовали Габріель, адже саме так звали незмінну супутницю королеви воїнів.

Але міжнародний астрономічний союз не міг прийняти таке «несерйозні» назви, тому Зену перейменували в Еріду (грецька богиня розбрату), а Габріель — в дисномії (грецька богиня беззаконня).

Еріда в поданні художника.	Зене і Габріель дуже сподобався жарт Майка Брауна.

Еріда і справді викликала розбрат серед астрономів. За логікою, Зену-Еріду слід визнати десятою планетою, а групу Майкла Брауна внести в аннали історії як її першовідкривачів. Але не тут-то було!

Попередні відкриття вказували на те, що в поясі Еджворта-Койпера, можливо, ховаються ще десятки об’єктів, розміри яких порівнянні з розмірами Плутона. Що простіше — множити число планет, переписуючи підручники астрономії кожні пару років, або викинути зі списку Плутон, а разом з ним і всі нововідкриті небесні тіла?

Нас не знайдуть!

На американських міжпланетних апаратах «Піонер-10» і «Піонер-11», що відправилися в політ на початку сімдесятих, розміщені алюмінієві пластинки з посланням інопланетянам. Крім зображень чоловіки, жінки і вказівки, де нас шукати в галактиці, там представлена \u200b\u200bсхема Сонячної системи, що включала дев’ять планет, разом з Плутоном.

Апарати давно відлетіли, і виправити відомості на пластинах неможливо. Виходить, що, якщо коли-небудь «брати по розуму», керуючись схемою «Піонерів», захочуть нас відшукати, вони з великою ймовірністю пройдуть повз, заплутавшись у кількості планет. Правда, якщо це виявляться злісні інопланетні загарбники, завжди можна буде сказати, що ми навмисне їх заплутали.

Вирок виніс сам Майк Браун, відкривши 31 березня 2005 року об’єкт 2005 FY9 діаметром 1500 км, названий Макемаке (бог-творець людства в міфології рапануйцев, корінних жителів острова Пасхи). Терпіння колег лопнуло, і вони зібралися на конференцію Міжнародного астрономічного союзу в Празі, щоб раз і назавжди визначити, що ж таке планета.

В ході дебатів вчені уми вирішили, що планетою може вважатися небесне тіло, яке обертається навколо Сонця, не входить в число супутників іншої планети, має достатню масу для придбання сферичної форми і «розчистив» околиці своєї орбіти від тел приблизно такого самого розміру.

Таке рішення викликало критику і насмішки. Вчений Алан Стерн, який займається Плутоном, сказав, що якщо застосувати це визначення до Землі, Марсу, Юпітеру і Нептуну, на орбітах яких виявлені астероїди, то їх теж треба позбавити звання планет. За його словами, за постанову проголосувало менше 5% астрономів, і їхня думка не можна вважати загальним.

Найбільші транснептунові об’єкти в порівнянні з Землею.

Однак сам Майк Браун визнав визначення Міжнародного астрономічного союзу, задовольняючись тим, що дискусія нарешті завершилася до загального задоволення. І дійсно — буря вщухла, астрономи роз’їхалися по своїх обсерваторіям.

Поки здається, що класифікація Плутона, Еріду, Седни, Хаумеа і Квавара навряд чи буде коли-небудь переглянута. І тільки Майк Браун не сумує — він упевнений, що в найближчі роки на дальній межі пояса Еджворта-Койпера виявиться небесне тіло розміром з Марс. Моторошно уявити, що тоді почнеться!

Втративши статусу планети, Плутон став невичерпним джерелом натхнення для інтернет-творчості.

© Володимир каланамі,
сайт   «Знання-сила».

Незабаром після відкриття Нептуна, зробленого у вересні 1846 німецьким астрономом Іоганном Галле за розрахунками Адамса і Левер’є, виникла ідея пошуку нової планети за орбітою Нептуна. Передбачалося, що невідома планета може мати вплив на особливості руху Урана (поряд з впливом Нептуна, Сатурна і Юпітера).

Плутон

Ще в 1848 році американський математик і астроном Бенджамін Пірс (1809-1880) висунув гіпотезу про існування транснептунової планети. У 1874 році інший американський астроном, Саймон Ньюкомб (1835-1909), розробив нову теорію руху Урана, яка враховувала тяжіння невідомої занептуновой планети.

Пошуку цієї планети присвятив 14 років наполегливої \u200b\u200bпраці американський астроном, відомий своїми, Персіваль Лоуелл (1855-1916). Він організував масштабні пошуки дев’ятої планети Сонячної системи, вказав місце в сузір’ї Близнюків, де слід шукати невідому планету, але передчасна смерть не дала йому можливості завершити розпочату роботу. Через 14 років після смерті Лоуелла, 13 березня 1930 року, американський астроном Клайд Томбо, який працював в обсерваторії біля міста Флагстафф (штат Арізона), побудованої свого часу на гроші Лоуелла, виявив дев’яту планету. Вона перебувала точно в тому місці, яке обчислив Персіваль Лоуелл.

Вважаємо своїм обов’язком відзначити, що Клайд Томбо, якому на момент відкриття було тільки 24 роки від роду, до цієї визначної успіху прийшов в результаті величезного, копіткої праці, працюючи оператором блинк-компаратора — спеціального приладу, що дозволяє зіставляти два зображення одного і того ж ділянки неба, знятого в різний час за допомогою фотографічного телескопа, Клайд Томбо повинен був аналізувати і порівнювати сотні фотопластинок, сидячи за мікроскопом блинк-компаратора.

На фотопластинках були відображення слабких зірок, число яких в міру наближення до смуги Чумацького шляху становило від 160 тисяч до 400 тисяч на кожній платівці. Який старанністю і яким працьовитістю треба було мати, щоб ретельно аналізувати ці пластинки!

Надалі виявилося, що Плутон могли відкрити ще за життя Лоуелла, а також в 1919 році. Обробка збережених фотопластинок Флагстаффської обсерваторії за сучасною технологією показала, що зображення нової планети на одній з платівок потрапило на дефект фотопластинки, а на інших зображення були настільки нечіткими, що помітити їх було просто неможливо.

У назві, точніше в астрономічному знаку планети Плутон, проглядається певна символіка: дві латинські літери P і L збігаються з початковими буквами імені Персиваля Лоуелла (Persival Lowell). Хоча такий збіг напевно випадкове, але воно сприймається як якась історична справедливість. Якщо звернутися до міфології, то Плутон у древніх греків був богом підземного царства, обителі мертвих. Зовсім веселе ім’я дали дев’ятій планеті, але не будемо приймати це всерйоз, міф він і є міф.

Перш ніж продовжити розповідь про Плутоні, відразу обмовимося, що термін «планета» по відношенню до цього небесного тіла тепер не застосовується.   У серпні 2006 року в Празі відбулася XXVI Асамблея Міжнародного Астрономічного Союзу, яка прийняла рішення про те, що Плутон не є повноцінною планетою Сонячної системи і за своїми розмірами перекладається в розряд   планет-карликів . Треба сказати, що серед астрономів це рішення сприйнято неоднозначно і в цілому досить стримано.

Загальні відомості про Плутоні

Плутон — найменша і найвіддаленіша планета Сонячної системи. Плутон знаходиться на середній відстані від Сонця в 5900 мільйонів кілометрів (39,9 а.о.). Характерною особливістю руху Плутона є велика витягнутість його околосолнечной орбіти і велику їх нахил до площини екліптики. Наближаючись до одного з крайніх своїх положень на орбіті (до перигелію), Плутон виявляється на деякий час ближче до Сонця, ніж Нептун. Справді: мінімальне видалення Нептуна від Сонця становить 4456 млн. Км, а Плутона — 4425 млн. Км. Останній такий період, коли Нептун був самої віддаленої планетою, припав на роки з 1979 до 1998.

Схема: орбіти Нептуна і Плутона

Дивуватися великої тривалості цього періоду (19 років) не потрібно, адже період обертання Плутона навколо Сонця становить 248 років. Зате максимально віддалена точка орбіти Плутона відстоїть від Сонця на 7375 млн. Км. У цей момент Плутон знаходиться вже незрівнянно далі від Сонця, ніж Нептун.

Виходить, що при відповідному розташуванні в просторі відносно Сонця наша Земля може знаходитися на відстані від Плутона, рівному приблизно 7525 млн. Км. На такому величезному відстані дослідження планети Плутон сильно ускладнені. В найпотужніший телескоп Плутон зі своїм супутником виглядають з Землі у вигляді невеликої зірочки, майже злитої з іншого, ще меншою за розміром.

Правда, за допомогою, виведеного на навколоземну орбіту, вчені змогли отримати певний обсяг інформації про ці далеких небесних тілах. Наприклад, визначений діаметр Плутона — 2390 км, що майже в два рази менше діаметра Меркурія (4878 км) і значно менше діаметра Місяця (3480 км).

Період обертання Плутона навколо власної осі становить 6 діб і 8 годин, тобто добу на Плутоні тривають 152 земних години. Обертання Плутона навколо осі має напрямок, зворотне напрямку його обертання по орбіті. Це ще одна особливість цієї планети.

Маса Плутона становить 0,0025 від маси Землі (в 400 разів менше маси Землі). Нахил площини орбіти до площини екліптики — 17 ° 2 «. Такий великий нахил площини орбіти не має жодна з інших восьми планет Сонячної системи. Наприклад, цей параметр становить: у Нептуна — 1 ° 8», у Урана — 0 ° 8 «, у Сатурна — 2 ° 5 «, у Юпітера — 1 ° 9».

Період обертання навколо Сонця, тобто рік на Плутоні становить, як ми вже знаємо, 248 земних років, тобто майже чверть тисячоліття.

Середня швидкість обертання навколо Сонця становить 4,7 км / с, або майже 17000 км / год.

Ми можемо уявити собі льотчика за штурвалом реактивного літака, що летить зі швидкістю трохи більше 1000 км / год протягом кількох годин. Але не можна уявити політ такого літака уздовж орбіти Плутона. Такий політ немислимий, тому що для обльоту Сонця по орбіті Плутона зі швидкістю близько 1000 км / год треба було б 4200 років: адже потрібно було б пролетіти близько 22,2 млрд. Км.

Цей фантастичний розрахунок ми наводимо тому, що мова йде про саму далеку планету Сонячної системи. Космос таїть в собі багато загадок, і хто знає, чи зможуть люди відкрити ще одну планету. Можливо, орбіти Нептуна і Плутона — це і є межі Сонячної системи. І ось щоб дати читачам уявлення про розміри простору, укладеного в цих межах, ми привели цей простий розрахунок.

Атмосфера і поверхня Плутона

Атмосфера Плутона була виявлена \u200b\u200bв 1985 році при спостереженні покриття їм зірок. Надалі наявність атмосфери було підтверджено спостереженнями за іншими покриттями в 1988 і 2002 роках.

Атмосфера Плутона дуже розріджена і складається в основному з суміші азоту (99%), монооксиду вуглецю і метану (0,1%). Головним компонентом атмосфери є молекулярний азот (N 2). Передбачається, що азот утворився з речовини, що становить поверхню Плутона. В даний час азот знаходиться в летучому (сублімованому) стані. При температурі атмосфери в середньому мінус 230 ° C — це природне агрегатний стан азоту. За уточненими даними температура атмосфери (мінус 180 ° C) вище температури поверхні планети (мінус 230 ° C). Сублімація виробляє охолоджуючий ефект на поверхню Плутона.

В атмосфері присутні також утворилися в результаті фотохімічних процесів і впливу заряджених частинок молекули і іони водню, синильної кислоти, етану та інших речовин. Вважається, що метан існував ще при формуванні планети і вийшов з її надр.

На висоті 1215 км атмосферний тиск становить близько 2,3 мікробар. На цій висоті атмосфера як би ділиться на дві частини. Вище знаходиться шар аерозолю з суміші перерахованих вище речовин. При видаленні від Сонця сублімація поверхневих льодів зменшується і, відповідно, падає тиск.

Завдяки знімкам, переданим з телескопа «Хаббл», вчені мають уявлення приблизно про 85 відсотках поверхні Плутона. Поверхня Плутона виглядає у вигляді контрастних зон — від світлих до темних. Деякі темні ділянки можна вважати утвореннями, схожими на кратери і поглиблення, що з’явилися внаслідок зіткнень з великими астероїдами.

поверхня Плутона

Поверхня Плутона складається з водяного льоду і замерзлого метану. Світлі зони поверхні — це райони, імовірно покриті твердим азотом. Стан азоту змінюється в міру зміни довгих сезонних циклів. Зміна структури азоту призводить до зміни яскравості поверхні. Залежно від температурних умов змінюється і структура водяного льоду. При наближенні Плутона до Сонця частина льоду сублімує, тобто перетворюється в газ, і атмосфера стає більш щільною. При видаленні планети від Сонця атмосфера частково конденсується і випадає у вигляді кристалів, утворюючи своєрідний «сніг» на поверхні. Так утворюються більш світлі ділянки поверхні.

Три види Плутона
Фото поверхні на основі знімків телескопа Хаббл

Однорідні сіруваті плями, які вдалося «розглянути» за допомогою телескопа «Хаббл», утворюються метаном. Це підтверджується спектроскопическими дослідженнями, виконаними з Землі. Метан складає близько 1% маси планети.

Одним з компонентів поверхні Плутона може бути двоокис вуглецю, зміст якої менше 1%. Можливо, що до складу поверхні, крім зазначених речовин, входять і інші складові, але поки їх не вдалося ідентифікувати.

Щільність речовини на Плутоні в середньому становить 2,03 (г / см³). Температура поверхні — від мінус 228 до мінус 238 ° C. Тиск на поверхні коливається від 3 до 160 мікробар. Освітленість поверхні слабка: занадто велика віддаленість від Сонця. Проте в денний час поверхню Плутона освітлена у багато разів сильніше, ніж наша Земля вночі освітлена Місяцем.

Багато що про Плутоні залишалося невідомим до 2015 року, коли повз нього пролетів апарат «Нові горизонти» (New Horizons)

Неоднорідність поверхні Плутона була підтверджена набагато кращими фотографіями зонда New Horizons.

Альбедо різних ділянок його поверхні варіює від 10 до 70%, що робить його другим за контрастності об’єктом Сонячної системи після Япета.

Внутрішня будова Плутона

Плутон — планета особлива, але швидше за все її можна віднести до планет земної групи. За основною гіпотезою вважається, що під поверхнею, що складається в основному з замерзлих води і метану, знаходиться заледеніло мантія товщиною до 250 км, що складається з льоду (шар в 130 км), молекулярного азоту та інших структур. Глибше знаходиться ядро \u200b\u200bз кам’янистих силікатів і частково з льоду і гідратів. За однією з версій, між заледенелой мантією і силікатною ядром можлива наявність шару органічних речовин товщиною до 100 км.

Лід на поверхні і в мантії утворився з води, піднятої з глибини планети теплом, яке виділилося при радіоактивному розпаді елементів, що входять до складу кам’янистих утворень ядра. Інші припущення з цього питання полягають в тому, що вода виділилася з первинних скам’янілостей планети в результаті зіткнення з великим астероїдом.

© Володимир каланамі,
«Знання-сила»

Шановні відвідувачі!

  У вас відключена робота JavaScript. Увімкніть будь ласка скрипти в браузері, і вам відкриється повний функціонал сайту!

Світ астрономії — Плутон

Це фотознімки Плутону за десятиліття дослідження планети. Перший кадр — відскановане фото першого знімка Плутона, зроблене Клайдом Томбо.   Плутон – карликова планета Сонячної системи (до серпня 2006 р. — Плутон був дев’ятою планетою). Відкритий у 1930 році. На даний час відомо про існування 5 супутників Плутона (Харон, Гідра, Нікс, Р4, Р5), найбільший — Харон, який досить великого розміру в порівнянні із самою планетою, тому деякі астрономи вважають систему Плутон — Харон подвійною планетарною системою. Сонячний рік Плутона становить приблизно 250 років. Сонце на його небі світить в 1600 разів слабше, ніж на Землі. Проте, воно освітлює планету як 275 повних Місяців.  Параметри планети Плутон рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті зі значним ексцентриситетом, рівним 0,25, що перевершує навіть ексцентриситет орбіти Меркурія (0,206). Велика піввісь орбіти Плутона (середня відстань від Сонця) складає 39,439 а. о. або приблизно 5,8 млрд. км. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 17,2°. Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 247,7 земних років. Екваторіальний радіус Плутона (1500 км) приблизно вчетверо, а його маса (біля 1,79·1022 кг) у декілька сотень разів менші, ніж у Землі. Для густини утворюються розрахункові значення порядку 0,17 г/см³.   Земля і Місяць порівняно з Плутоном і Хароном   Існує гіпотеза, що Плутон, подібно ряду супутників планет-гігантів, складається переважно з замерзлих летучих речовин. Висловлювалися також припущення, засновані на даних спектрального аналізу, що поверхня Плутона утворена прошарком метанового льоду. У 1978 році з’явилося сенсаційне повідомлення: на фотографії, отриманої Д. Крісті за допомогою 155-сантиметрового телескопа, зображення Плутона виглядало подовженим, тобто мало невеличкий виступ. Це дало підставу підтверджувати, що в Плутона є досить близько розташований від нього супутник. Цей висновок пізніше одержав підтвердження на знімках із космічних апаратів. Супутник, названий Хароном (відповідно до грецької міфології, таким було ім’я перевізника душ у царство Плутона Аїд через ріку Стикс), має значну масу (біля 1/30 маси планети), знаходиться на відстані усього біля 20 000 км від центру Плутона й обертається навколо нього з періодом 6,4 земної доби, рівним періоду обертання самі планети. Таким чином, Плутон і Харон обертаються як ціле, і тому вони часто розглядаються як єдина подвійна система, що дозволяє уточнити значення мас і густин. Нова сенсація. 31 жовтня 2005 року International Astronomical Union Circular (IAUC) офіційно повідомив про відкриття за допомогою телескопа Хаббл другого і третього супутників планети. Плутон помітно відрізняється від усіх далеких від Сонця планет. І по розмірах, і по багатьох інших параметрах він скоріше схожий на захоплений у Сонячну систему астероїд (або систему з двох астероїдів). Плутон знаходиться приблизно в 40 разів далі від Сонця, чим Земля, тому, природно, потік сонячної променистої енергії на цій планеті більш ніж у півтори тисячі разів слабший, чим на Землі. Проте це не означає, що Плутон обкутаний вічною імлою: Сонце на його небокраї виглядає більш яскравим, ніж Місяць для мешканців Землі. Але, звичайно, температура на планеті, до якої світло від Сонця йде більш п’яти годин, низька — її середнє значення порядку 43° К, так що в атмосфері Плутона в газоподібному стані може залишатися тільки неон (більш легкі гази через малу силу тяжіння з атмосфери вивітрюються). Діоксид вуглецю, метан і аміак затвердівають навіть при максимальній для цієї планети температурі. В атмосфері Плутона можуть бути і незначні домішки аргону, і ще в більш малих кількостях азоту. Тиск на поверхні Плутона по наявних теоретичних оцінках складає менше 0,1 атмосфери. Дані про магнітне поле Плутона на разі відсутні, але по теорії бароелектричного ефекту його магнітний момент на порядок нижчий земного. Приливні взаємодії Плутона і Харона повинні призводити і до виникнення електричного поля. Відкриття планети У 80-ті роки XIX століття астрономи шукали «Планету -Х», чия орбіта повинна була знаходитися на відстані близько 50-100 а.о. від Сонця й впливати на передбачувані зміни на орбіті Урана, які не можна приписувати лише одному Нептунові. Персіваль Лоуелл, відомий своїми дослідженнями Марса, присвятив 14 років пошуку «Планети -Х», але йому не вдалося її виявити. Тільки 13 березня 1930 року молодий асистент Флагстафської обсерваторії (заснованої Лоуеллом) Клайд Томбо зміг нарешті оголосити світу новину про відкриття нової планети, що виявилася всього на відстані 6° від передбачуваного Лоуеллом місця. Проте сьогодні зрозуміло, що маленька маса Плутона не може помітно впливати гравітаційно на Уран та Нептун, нерівномірність руху по орбіті цих двох планет зв’язана, імовірно, з неправильними розрахунками. Нова планета була названа Плутоном, вчесть бога підземного царства мертвих. Ім’я було обрано також у зв’язку з тим, що його перші дві букви відповідали ініціалам Персіваля Лоуелла. Проаналізувавши усі факти, астрономи зрозуміли, що Плутон був сфотографований як мінімум два рази в обсерваторії Лоуелла ще при житті вченого й ще 14 разів в інших обсерваторіях. Уже тоді ці спостереження дозволили досить точно визначити його орбіту. Супутник Плутона Харон був відкритий в 1978 році, Гідра і Нікс у 2005 році. Орбіта Середня відстань Плутона від Сонця становить 5,913 млрд. км, або 39,53 а. о., але через великий ексцентриситет орбіти (0,249), ексцентриситет змінюється від 4,425 до 7,375 млрд. км (29,6—49,3 а. о.). Сонячне світло іде до Плутона близько п’яти годин, відповідно, приблизно стільки ж буде потрібно радіохвилям, щоб долетіти від Землі до космічного апарата, який знаходиться біля Плутона. Орбіта Плутона характерна тим, що частина її перебуває ближче до Сонця, чим орбіта Нептуна. У результаті, інколи Плутон наближається до Сонця ближче, чим восьма планета (це було, наприклад, з 7 лютого 1979 по 10 лютого 1999 р.). При цьому, орбіти Плутона й Нептуна не перетинаються, оскільки орбіта Плутона нахилена до площини екліптики на 17,15°. До того ж, період обертання Плутона дорівнює 247,69 років. За два повних оберти Плутона навколо Сонця, Нептун робить три. У результаті, Плутон і Нептун ніколи не наближаються більше ніж на 17 а. о. Обертання системи Плутон — Харон. Видно, що центр обертання розташований поза межами Плутона. Також показане синхронне обертання обох тіл. Обертання Плутона й Харона. Травень — червень 2015, відстань — біля 50 млн км Вид на орбіти Плутона (позначена червоним) і Нептуна (позначена блакитним) «згори». Плутон періодично буває до Сонця ближче за Нептуна. Затемнена ділянка орбіти показує, де орбіта Плутона нижча площини екліптики. Положення дане на квітень 2006 р.   Плутон відносно інших планет                                                 Плутон і екліптика                     Фізичні характеристики Плутон, має видиму зоряну величину всього 15,3, виглядає як слабка світлова точка навіть у найбільші земні телескопи. У середині 1990-х космічний телескоп Хаббл одержав перші зображення поверхні Плутона, на яких помітно світлі й темні плями. Вісь обертання Плутона нахилена до площини орбіти на 122,5°; таким чином, Плутон, як і Уран, обертається, «лежачи на боці». Діаметр Плутона дорівнює 2274±16 км — приблизно 2/3 діаметра Місяця. Планета має розріджену атмосферу, щільність і товщина якої сильно варіюється залежно від відстані до Сонця. Атмосфера була відкрита в 1988 р. при проходженні Плутона перед зіркою. Швидше за все, атмосфера існує тільки коли Плутон перебуває у найближчій точці до Сонця, далі атмосферні гази вимерзають. Недавні спостереження показують, що незважаючи на те, що Плутон пройшов перигелій в 1989 р. і віддаляється від Сонця, тиск атмосфери продовжує наростати. Імовірно, процес випаровування замерзлих газів має певну інерцію. Зважаючи на все, атмосферу утворює азот, з домішками діоксиду вуглецю і метану. Тиск атмосфери оцінюється від декількох десятих мікробара до декількох мікробар. Поверхня Плутона на знімках виглядає злегка червонуватою, можливо, у результаті присутності органічних сполук, що утворилися з азоту, метану й оксиду вуглецю. Її альбедо (відбивна спроможність) змінюється від 0,3 до 0,5. На знімках телескопа ім. Хаббла видні полярні шапки, імовірно, із замерзлого азоту. Більш темні ділянки, швидше за все, покриті метановим інієм, потемнілі під впливом сонячного випромінювання. На планеті також виявлений етан. Чергування світлих і темних ділянок покузує сезонний розподіл інею на поверхні Плутона, хоча частина з них може бути пов’язана з топографічними рисами, наприклад, з кратерами. Ядро планети складається, імовірно, із силікатів, може бути досить великим — з радіусом до 885 км. Це пояснило б досить високу щільність планети — 2,1 г/см3. Маса планети приблизно дорівнює 1,27 ∙10 22  кг (0,002 маси Землі). Прискорення вільного падіння на Плутоні — 0,66 м/с 2 (6,7 % від земного), друга космічна швидкість на поверхні планети дорівнює 1100 м/с. Плутон одержує в 1600 разів менше сонячного світла, чим Земля. Температура на поверхні Плутона коливається від 37 до 63 К (-236 -210 °С ), більш теплішими є темні області. Супутники Плутона В 1978 році був відкритий супутник Плутона — Харон, що перебуває від планети на відстані 19640 км. Харон обертається навколо Плутона за кожні 6,4 доби (період обертання Плутона), що несхоже ні на який інший супутник. Кожні п’ять років відбувається взаємне затемнення між Плутоном і Хароном.Діаметр Харона становить 1205 км, що становить половину діаметра Плутона, а співвідношення мас становить 1:8. Для порівняння, співвідношення мас Місяця і Землі усього 1:81. У Плутона й Харона істотно різний колір.За даними затемнень складена попередня карта альбедо Плутона. Поверхня Харона, гірше відбиває світло, чим Плутона, вона на 30% темніша . Вважається що Харон, на відміну від Плутона, покритий товстим шаром води, яка заледеніла. Інші супутники Плутона, Гідра (S/2005 P1) та Нікс (S/2005 P2), були відкриті в травні 2005 року за допомогою космічного телескопа Хаббл. Вони набагато менші Харона за розмірами, близько 100—150 км. Маса кожного із супутників приблизно в 300 разів менше маси Харона. Гідра розташована на відстані 65 000 км від Плутона, Нікс — приблизно 50 000 км. Супутники Плутона                     NASA підготувало відео прольоту автоматичної станції New Horizons над поверхнею Плутона. На відео показаний проліт КА над горою Норгей і плато Супутник. Максимальне зближення КА New Horizons з Плутоном відбулося 14 липня 2015 р. Відстань між космічним зондом і карликовою планетою склало в цей час 12 500 км. Після зближення з Плутоном космічний апарат відправив на Землю сигнал Home Phone («Дзвінок додому»), що свідчить про те, що всі системи зонда працюють нормально і повністю функціональні. Сигнал прийшов на Землю з запізненням на 4,5 години. Саме стільки йде електромагнітне випромінювання (світло або радіохвилі) від Плутона до Землі, з відстані 4,8 млрд. км, яке відокремлює космічний апарат від Землі. Світла область на Плутоні, схожа на серце, отримала неофіційну назву «Tombaugh Regio» («область Томбо») на честь Клайду Томбо, першовідкривача тоді ще десятої планети Сонячної системи, разжалованной в «карликові планети» у 2006 році, трохи пізніше після запуску космічного апарату New Horizons до Плутона. На Плутоні виявлені крижані гори поблизу екватора карликової планети. Ці молоді гори підносяться над поверхнею не менше ніж на 3350 метрів і тягнуться на 241 км. Вік гір оцінюється в 100 млн. років, що значно менше 4,56 млрд. років, в які оцінюється зараз вік Сонячної системи. Висновок про те, що ці гори молоді, зроблений на підставі порівняння кількості кратерів на їх поверхні в порівнянні з числом кратерів в інших областях Плутона. Раніше планетологи вважали, що подібні гори утворюються на невеликих об’єктах в Сонячній системі в результаті приливного взаємодії з великими тілами (наприклад, у системі Юпітера і його супутників Сатурна і його супутників), але поблизу Плутона таких великих тіл немає, тому даний механізм може неправильно пояснювати походження гір на супутниках і інших малих об’єктах. Цей знімок був зроблений з відстані 77000 км від поверхні Плутона через 1,5 години після максимального зближення космічного апарату з карликовою планетою.  Вдалося точно виміряти діаметр Плутона, він виявився рівним 2370 (±20) км і тепер чітко зрозуміло, що Плутон більше іншого об’єкта поясу Койпера Еріди, яка претендувала на звання самого великого. Зараз точно встановлено, що Еріда має розмір 2326 (±12) км. Разом з тим, розмір Плутона становить лише 2/3 розміру Місяця.   Читати далі

Меню сайту Категорії розділу Архів записів Хмаринка тегів Зоряне небо Земля та Місяць <a href=»https://www.albinoblacksheep.com/earth-moon/»>Earth and Moon Phase embed</a> Сонячна система

Плутон як планета Сонячної системи. Реферат – Освіта.UA

Плутон, на відміну від інших планет, виявляє більше подібності до комет. Це найвіддаленіша і найменш вивчена планета Сонячної системи

Офіційно планета Плутон була відкрита в березні 1930 року американським астрономом К. Томбо, хоча вже в 1914 р. цю планету обчислив астроном Персиваль Лоуелл (1855-1916).

Персиваль Лоуелл із 1905 р. був зацікавлений у виявленні ще більш віддаленої планети, ніж Нептун. Він заново досліджував орбіту Урана. Висновок Лоуелла був такий: припустимі помилки спостережень можуть істотно зменшитися, якщо врахувати збурювання Урана невідомою планетою. Лоуелл обчислив орбіту й положення цієї планети, але дані не опублікував.

У 1929 р. в обсерваторії Лоуелла молодому асистентові Клайду Томбо було доручено систематичне фотографування області неба уздовж екліптики. К. Томбо робив для кожної області дві фотографії з тривалими експозиціями, розділеними за часом на 2-3 дні. У пошуках очікуваної планети він ретельно порівнював отримані фотографічні пластинки.

Порівняння здійснювалося за допомогою блінк-компаратора — приладу, обладнаного подвійним мікроскопом, що дозволяє спостерігачеві поперемінно бачити ту саму ділянку неба на двох пластинках. Будь-який об’єкт, який переміщався б на небі протягом інтервалу між двома експозиціями, був би зображений як такий, що стрибає «туди-сюди», тоді, як зорі залишаються нерухомими.

Менше ніж через рік з моменту початку спостережень Клайдом Томбо обсерваторія Лоуелла видала астрономічним обсерваторіям таке повідомлення: «Систематично розпочаті багато років тому пошуки в зв’язку з дослідженнями Лоуеллом планети за орбітою Нептуна призвели до відкриття об’єкта, швидкість руху й траєкторія якого протягом семи тижнів послідовно відповідали тілу, що знаходиться за орбітою Нептуна приблизно на тій відстані, яку йому приписував Лоуелл. П’ятнадцята зоряна величина.

Положення на 3 години всесвітнього часу 12 березня було 7″ на захід від d Близнюків, що погоджується з передбаченою Лоуеллом довготою». Вчені одностайно прийняли для нової планети назву Плутон, яка включала в собі ініціали Персиваля Лоуелла, який не дожив до моменту, що підтвердив його припущення й розрахунки.

Через те, що Плутон рухається в зовнішніх не освітлених Сонцем областях Сонячної системи і належить до її периферійних планет, вивчати його вкрай складно, тому більшість даних щодо планети отримана порівняльним методом з іншими планетами й у результаті складних розрахунків. Так, Плутон виглядає як зоря 15-ої зоряної величини, тобто, якщо Марс віднести на відстань Плутона, то він матиме майже такий самий розмір, як і Плутон. Перша оцінка діаметра планети була зроблена Дж. Койпером у 1950 р. — близько 5900 км. Але вже у 80-х роках XX століття чимало астрономів вважали, що діаметр Плутона дорівнює 2200-3200 км. Ще важче визначити масу Плутона.

До 1978 р. супутників у планети не спостерігалося, але зображення Плутона мають витягнуту форму, що дозволило припустити наявність у нього супутника, названого вченими Хароном.

     

Плутон являє собою скупчення кометної речовини (суміш льоду й пилу). Середня густина речовини Плутона — близько 700 кг/м³.

На відміну від інших планет, Плутон рухається по орбіті, що не лежить у площині екліптики, а перетинає її під кутом 17°. Тому, якщо розглядати схему будови Сонячної системи, то може виникнути враження, що орбіти Нептуна й Плутона мають точку перетину. Але це враження насправді неправильне і виникає воно через такий нахил орбіти Плутона до площини екліптики й орбіти Нептуна.

Насправді ж лінія площин орбіт розташована так, що саме в місці помилкового їх «перетину» Плутон знаходиться на 10 а. о. на північ від екліптики. Більше того, через сумірність періодів обертання Нептуна й Плутона (три періоди Нептуна майже дорівнюють двом періодам Плутона) відстань між обома планетами ніколи не може бути меншою за 18 а. о. Як не дивно, але ближче до Плутона може підходити Уран, і відстань між ними може скорочуватися до 14 а. о.

У 1978 р. американський астроном Дж. Крісті підтвердив припущення вчених про те, що Плутон має супутник, і справді знайшов його. Діаметр супутника склав близько 500 км. За обертанням супутника навколо планети вдалося, нарешті, визначити масу Плутона — 1,1 1025 г (приблизно 1/500 маси Землі). Діаметр Плутона, за підрахунками Крісті, дорівнює 2600 км, що вказує на те, що Плутон є найменшою планетою серед великих планет. За діаметром і блиском, планети легко визначається її альбедо, воно дорівнює 0,5. Скельні породи, наприклад Місяця й Меркурія, не мають високого альбедо, отже, можна припустити, що значна частина поверхні Плутона вкрита льодом або інеєм.

Через те що встановлена на поверхні Плутона температура складає -220°С, що всього лише на яких-небудь 50-60°С вище за температуру абсолютного нуля, то більшість звичайних газів на його поверхні мала б перейти в рідкий стан або замерзнути.

За розрахунками, Плутон містить близько 21% залізокам’яної речовини і складається в основному з водяного льоду (74%) із домішкою метану (5%), що встановлюється за інфрачервоними спектрами на поверхні планети, температура якої повинна складати приблизно 40 К. Це значення нижче за температуру конденсації метану при дуже низьких тисках (50 К).

У 1955 р. американські астрономи М. Уокер і Р. Харді знайшли період обертання Плутона навколо осі, що склав 6 діб 9 годин 16,9 хвилини. Сьогодні уже відомо, що цей період є разом із тим періодом обертання супутника Плутона навколо планети.

Подальші пошуки планет за орбітою Плутона вимагають величезних затрат праці, часу й фінансів. Пошуки можуть закінчитися вдало, якщо в обсерваторіях для спостережень будуть використовуватися нові методи спостережень і «фортуна повернеться до телескопів обличчям».

17.11.2011

Майкл Гиллен: Почему Плутон больше не планета? Ответ может вас удивить (вот почему он тоже должен измениться)

Сделать Плутон снова планетой?

Four4Four Science: Ученые хотят восстановить статус планеты Плутон; ОАЭ рассматривают город на Марсе, программное обеспечение для распознавания лиц может спасти лемуров, древний матриархат Нью-Мексико

NEWТеперь вы можете слушать статьи Fox News!

Плутон был планетой с хорошей репутацией в течение семьдесят шесть лет, когда в 2006 году совершенно неожиданно он был понижен в звании и исключен из семейства планет нашей солнечной системы.Это потрясающее событие, которое до сих пор горячо обсуждается среди астрономов, раскрывает больше о беспорядочной субъективности астрономии, чем о росте Плутона.

В 1915 году Персиваль Лоуэлл предсказал существование планеты за Нептуном. В 1930 году Клайд Томбо — используя обсерваторию Лоуэлла в Аризоне — действительно нашел его!

Несколько лет назад я брал интервью у Томбо для ABC News; он был теплым, милым человеком. К счастью, он умер в 1997 году, задолго до убийства Плутона как научного деятеля.

ГЛАВНЫЙ ГЛАВНЫЙ НАСА СКАЗЫВАЕТ, что «Плутон ДОЛЖЕН БЫТЬ ПЛАНЕТой»

Драма восходит к 1992 году, когда астрономы обнаружили область нашей солнечной системы за Нептуном, изобилующую маленькими ледяными мирами.Он назван в честь Джеральда Койпера, отца современной планетологии.

Плутон существует в пределах этого пояса Койпера и чем-то напоминает своих ледяных соседей, но намного больше. Однако в 2003 году астроном Майк Браун и другие обнаружили обитателя кольцевой дороги, который по размеру соперничал с Плутоном. Его назвали Эрис.

Находка попала в заголовки газет и вызвала внутренние дебаты о том, что на самом деле представляет собой планета. Невероятно, но это был вопрос, который ученые более 2000 лет так и не разрешили формально.

Споры сводились к следующему: следует ли пригласить Эрис в эксклюзивный загородный клуб планет нашей солнечной системы? Или следует указать Плутону дверь?

В 2006 году астрономы собрались в Праге на трехгодичную генеральную ассамблею Международного астрономического союза (МАС). В последний день ассамблеи участники проголосовали за беспрецедентное определение термина «планета», явно предназначенное для исключения Плутона.

законная планета , объявленная МАС: 1) вращается вокруг Солнца, 2) имеет «почти круглую форму» и 3) «очистила окрестности вокруг своей орбиты.Плутон не соответствует третьему критерию.

Предположительно, зная, насколько непопулярным будет его определение, МАС также проголосовал за приз за минус — категорию граждан второго сорта, называемых «карликовыми планетами», которая не удовлетворяла третьему критерию убийцы. Вот так Плутон стал карликовой планетой!

Потому что они знают, что имеет значение , как мы называем вещи. Наука — это классификация природы.

Зачем IAU сделал такое?

В основном потому, что более широкое определение позволило бы — не дай Бог — ордам небесных объектов попасть в ультраэксклюзивный загородный клуб планет.Одна группа астрономов недавно предположила, что планеты — это просто «круглые объекты в космосе, которые меньше звезд». Если так, то в нашей солнечной системе 110 планет.

Из всех предложенных определений мне больше всего нравится следующее: планета имеет радиус не менее 1000 километров (около 621 мили). Это делает его достаточно мощным с точки зрения гравитации, чтобы принять круглую форму — именно так, как мы представляем себе планету. Это решение подразумевает, что наша солнечная система состоит из десяти планет, включая Плутон и Эриду.

Помимо вариантов, вот три основные причины, по которым следует отказаться от решения МАС, а не Плутона.

One: «Если принять определение МАС строго, ни один объект в солнечной системе не является планетой», — объясняет планетолог НАСА Алан Стерн. «Ни один объект в солнечной системе не покинул свою зону полностью». Даже окрестности Земли загромождены более чем 20 000 астероидов — объектами, сближающимися с Землей (ОСЗ), — которые обычно угрожают нам ударить.

Два: определение IAU неоднозначно, полностью произвольно — не основано на научном прецеденте — и специально предназначено для дискриминации планетарного разнообразия.Нет объективной научной причины блокировать такие миры, как Плутон, просто потому, что они отличаются от восьми деревенских клабберов.

Поистине беспристрастный поступок — это признать, что планеты, такие как звезды и галактики, бывают гораздо большего разнообразия размеров, внешнего вида и поведения, чем мы когда-либо могли себе представить.

Three: процесс ратификации IAU не был законным. Голоса проводились во время церемонии закрытия ассамблеи: после , большинство из более чем 2500 участников собрались.Только 424 астронома проголосовали в итоге из 10 000 членов МАС.

НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ, ЧТОБЫ ПОЛУЧИТЬ ИНФОРМАЦИОННЫЙ БЮЛЛЕТЕНЬ МНЕНИЯ

Недавно, когда некоторые астрономы отказались оставить дело Плутона, Майк Браун — соавтор Эриды, как вы помните, написал в Твиттере: «О боже, глупые истории о Плутоне вернулись. Да, кто-то предложил снова сделать Плутон планетой ».

Больше из Мнения

Его коллега Константин Батыгин согласился, написав в Твиттере: «Давайте все помнить, что астрофизические тела характеризуются массой, радиусом, орбитой и т. Д.Важны именно эти количества, а не то, как мы их называем ».

Но если Батыгин действительно верит, что категории не имеют значения, то почему он и Браун потратили столько энергии на борьбу против планетарного разнообразия и за категорическое понижение статуса Плутона — и хвастались этим? Имя Брауна в Твиттере — @PlutoKiller.

Потому что они знают, что имеет значение , как мы называем вещи. Наука — это классификация природы.

Конечно, Плутон — маленький холодный чудак. Но благодаря постоянному анализу сногсшибательных фотографий и данных с космического корабля New Horizons, пролетевшего мимо него в 2015 году, мы теперь узнаем, что Плутон с его пятью лунами является одним из самых впечатляющих миров в нашей Солнечной системе.У него даже есть ключевые атрибуты, которые могут способствовать жизни, включая воду и органические химические вещества.

НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ, ЧТОБЫ ПОЛУЧИТЬ ПРИЛОЖЕНИЕ FOX NEWS

«Он более динамичный и живой, чем Марс», — говорит планетолог из Университета Центральной Флориды Филип Мецгер. «Единственная планета с более сложной геологией — это Земля».

По всем этим и другим причинам я считаю, что нам пора восстановить законное место Плутона в солнечной системе и назвать его так, как оно есть: планета!

Почему Плутон больше не планета?

У всех нас есть вопросы о космосе. Так почему бы не спросить космонавта? Эта серия «Никогда не переставай спрашивать» «ПОЧЕМУ?» включает в себя вопросы, заданные ВАМИ, на которые ответил главный научный сотрудник музея — астронавт д-р.Дэвид Вольф!

Почему Плутон больше не планета? — Селеста, 10 лет

Хорошая новость заключается в том, что Плутон все еще находится в нашей солнечной системе, вращаясь вокруг Солнца. Он вообще не изменился только потому, что мы его иначе классифицировали. В 2006 году ученые, изучающие планеты, звезды и другие объекты в космосе, уточнили определение планеты и создали новую категорию — карликовые планеты. Этой группой ученых является Международный астрономический союз. Плутон не подходил под новое определение, поэтому его перевели в новую классификацию.Это похоже на то, когда профессиональные футболисты меняют команды. Они по-прежнему играют в ту же игру, только что перешли в другую группу или команду. Плутон все тот же; его просто поместили в другую категорию космических объектов.

Одна из причин, по которой ученые решили изменить классификацию Плутона, заключалась в том, что за пределами Плутона были обнаружены другие небольшие небесные тела (другое слово для планет и объектов в космосе). Оказывается, Плутон больше похож на эти недавно открытые объекты, чем на более крупные планеты в нашей солнечной системе.Обнаружено 5 карликовых планет. Поскольку ученые и инженеры могут создавать более сложные телескопы и космические корабли, мы можем больше узнать обо всех объектах в нашей Солнечной системе и за ее пределами. В 2006 году НАСА запустило космическую миссию New Horizons, которая будет изучать Плутон и другие объекты во внешней Солнечной системе. Космическому кораблю потребуется 9 лет, чтобы достичь Плутона, и ученые НАСА ожидают, что New Horizons достигнет Плутона в 2015 году. Так что следите за новыми изображениями и информацией о Плутоне.Кто знает, чему мы научимся!

Ищу больше Никогда не переставай спрашивать «Почему?» вопросов? Читайте все прошлые «Почему» в блоге!

Почему Плутон не планета?

Статус Плутона был переклассифицирован с «планеты» на «карликовую планету» 24 августа 2006 года Международным астрономическим союзом после голосования его членов. Официальным актом, в котором классификация планет Плутона была взята классификация, была Резолюция МАС 5A «Определение планеты в Солнечной системе».

Но почему Плутон был переклассифицирован, что привело к голосованию, и действительно ли Плутон является планетой?

Путешествие Плутона с момента его открытия в качестве 9-й планеты в нашей Солнечной системе до его реклассификации в карликовую планету и объект пояса Койпера — захватывающая история.

То, что начиналось как любопытная орбитальная аномалия в 18 веке, превратилось в открытие объекта, который заставил нас переосмыслить наши представления о том, какой должна быть планета и, в конечном счете, о том, как зародилась наша Солнечная система.

Давайте вспомним, как впервые был открыт Плутон

К середине 17 века научная революция была в полном разгаре. Законы движения планет Кеплера в сочетании с законом всемирного тяготения Ньютона предоставили астрономам мощный инструмент.

Движение комет и планет можно определить с абсолютной уверенностью. Преобладала точка зрения о Солнечной системе, работающей как часы.

К 1821 году возникла любопытная аномалия: недавно обнаруженная планета Уран вела себя не так, как должна.Французский астроном Алексис Бувар опубликовал таблицы положения Урана, но обнаружил, что планета часто отклоняется от предсказанного пути.

Он понял, что эти несоответствия подразумевают присутствие большого невидимого тела, сбивающего Уран с курса.

Вид Урана, сделанный космическим телескопом Хаббл в 2006 г. Авторы и права: НАСА / Научный институт космического телескопа

И Джон Коуч Адамс, и Урбен Леверье предсказали, где может быть эта новая планета, причем последний также выдвинул теорию о существовании планеты под названием Вулкан, чтобы объяснить орбиту Меркурия.

Но победу одержали Иоганн Галле и Генрих д’Аррест, и открытие Нептуна в ночь на 23 сентября 1846 года досталось им.

Математики приступили к уточнению деталей орбиты Нептуна, но они обнаружили, что расхождения в пути Урана вокруг Солнца не исчезли полностью, как ожидалось.

Что-то все еще заставляло Уран блуждать. Проблема вызвала большой интерес у Персиваля Лоуэлла, который в 1894 году основал большую обсерваторию в приграничном городке Флагстафф, штат Аризона.

Лоуэлл пришел к выводу, что Уран и Нептун сбиваются с курса другой, более далекой планетой, которую он назвал «Планета X».

Американский астроном Персиваль Лоуэлл был одной из выдающихся фигур, выступавших за наличие планеты за Нептуном, которая влияла бы на орбиту Урана. Предоставлено: Mondadori через Getty Images

.

В 1906 году он начал его поиски, но через десять лет Планета X ускользнула от него, и он умер в 1916 году. Новый директор обсерватории Весто Слайфер продолжил поиски.

В 1929 г. задача поиска Планеты X была возложена на недавнее дополнение к обсерватории Лоуэлла: Клайд Томбо. Работа была тяжелой — ночью были сделаны аккуратные фотографии неба там, где, по предсказанию Лоуэлла, должна быть новая планета.

В течение дня планшеты анализировали с помощью «моргающего компаратора» — устройства, которое переключалось между двумя фотографиями, сделанными в разное время. Глядя через компаратор, звезды оставались неподвижными, но планета, движущаяся по своей орбите, появлялась в разных местах на каждой пластине.

18 февраля 1930 года, после нескольких месяцев поисков, Томбо сделал открытие: он заметил крошечную точку, движущуюся среди звезд на заднем плане Близнецов. Долгие поиски закончились — наконец-то была найдена Планета X.

Клайд Томбо на снимке с компаратора Zeiss Blink, который использовался при открытии Плутона. Предоставлено: Архив обсерватории Лоуэлла,

.

Планета X была названа Плутоном в честь классического бога подземного мира, но почти сразу возникли сомнения относительно того, действительно ли Плутон может быть Планетой X.Он был очень слабым, и его диск оставался неразрешенным даже в самые большие телескопы мира.

Плутон был явно маленьким, возможно, размером с Землю или даже Марс. Казалось маловероятным, что он может иметь большое влияние на Уран и Нептун. Наблюдать за планетой было чрезвычайно сложно, но горстка увлеченных астрономов продолжала работу.

Постепенно были построены телескопы большего размера, и наблюдения показали, что Плутон, вероятно, был покрыт метановым льдом. В 1978 году работа астронома Джеймса Кристи привела к открытию Харона, самого большого спутника Плутона.

Харон позволил астрономам лучше оценить массу Плутона, которая оказалась намного ниже ожидаемой — даже меньше, чем собственная Луна Земли.

Астроном Джеймс Кристи с фотографической пластиной, на которой он и Роберт Харрингтон обнаружили в 1978 году самый большой спутник Плутона Харон. Фото: Военно-морская обсерватория США

Небольшие размеры в сочетании с необычной орбитой заставили серьезно усомниться в том, что Плутон вообще может быть планетой.

В 1990-е годы появились камеры CCD, которые были намного более чувствительны к свету, чем фотопленка.Они позволили астрономам видеть более слабые объекты и глубже заглядывать в Солнечную систему. С помощью ПЗС стало очевидно, что за орбитой Нептуна находится множество тел размером с Плутон.

Эти объекты принадлежат поясу Койпера, обширному полю мусора, оставшемуся после образования Солнечной системы, и Плутон был ее крупнейшим членом. Объекты пояса Койпера похожи на окаменелости: их древние поверхности похожи на открытки из прошлого.

С 2002 года было обнаружено множество крупных тел: Квавар, Седна, Макемаке и Эрида.

Громкие астрономические голоса заговорили о статусе Плутона. Утверждалось, что если Плутон был планетой, были ли эти другие объекты планетами?

В 2006 году Международный астрономический союз (МАС) урегулировал этот вопрос и определил, что требуется для того, чтобы объект был классифицирован как планета.

Компьютерная модель пояса Койпера. Предоставлено: НАСА

.

По данным Международного астрономического союза, планета — это небесное тело, которое:

1. находится на орбите вокруг Солнца
2. имеет достаточную массу для того, чтобы его самогравитация могла преодолевать силы твердого тела, так что он принимает гидростатическую равновесную (почти круглую) форму
3. очистил окрестности вокруг своей орбиты.

Одно из условий состоит в том, что весь материал должен быть удален с орбиты объекта, чего Плутон не сделал из-за своего небольшого размера.

Плутон получил новую классификацию: это была карликовая планета, но это решение не осталось без критики. Плутон, возможно, был понижен в должности, но он играет жизненно важную роль в понимании условий ранней Солнечной системы.

членов МАС проголосовали на Генеральной ассамблее 2006 года, и судьба Плутона решена.Предоставлено: IAU / Роберт Хёрт (SSC)

.

Многие утверждают, что если бы Плутон был классифицирован как планета, то же самое произошло бы и со многими другими объектами в поясе Койпера, и количество планет в Солнечной системе резко увеличилось бы.

Но как насчет аргументов в пользу признания Плутона планетой еще раз?

Некоторые утверждали, что Плутон должен оставаться планетой по сентиментальным причинам: на протяжении большей части его истории он считался планетой и, следовательно, должен оставаться таковой.

Некоторые астрономы указывают на несоответствия в формулировках Резолюции 5A — хотя это правда, что Плутон не очистил свою орбиту, как Земля и Юпитер. Земля вращается вокруг 10 000 астероидов, сближающихся с Землей, а 100 000 астероидов-троянцев находятся в пределах орбиты Юпитера.

Можно утверждать, что и Юпитер, и Земля также не соответствуют определению МАС.

Сторонники этой точки зрения говорят, что для лучшего определения того, что такое планета, можно было бы сказать, что любой объект, вращающийся вокруг Солнца и имеющий площадь поверхности более 1000 км, можно назвать планетой.

Если бы было принято это определение, и Плутон, и Эрида были бы классифицированы как планеты.

Эта статья впервые появилась в августовском выпуске журнала BBC Sky at Night Magazine за 2015 год.

Почему Плутон больше не планета?

С момента своего открытия в 1930 году Плутон (расположенный в поясе Койпера) всегда был диковинкой по сравнению с другими планетами нашей солнечной системы. С начала 1990-х годов астрономы начали находить вокруг Плутона больше объектов, похожих по размеру и составу.Среди наиболее заметных из них — Седна и Квавар, которые по размеру были похожи на Плутон. Затем, в 2005 году, астрономы обнаружили объект, позже названный Эрисой, который имел размер даже больше Плутона. После новых открытий, подобных Плутону, астрономам пришлось задать себе жизненно важный вопрос: если Плутон считается планетой, означает ли это, что Эрида, Седна и т. Д. Также считаются планетами? Они начали обсуждать, каково на самом деле определение планеты и как им следует классифицировать свои новые открытия.

В августе 2006 года Международный астрономический союз (МАС) официально определил слово «планета» по-новому и далее заявил, что Плутон больше им не принадлежит. Проще говоря, Плутон больше не соответствовал новому определению планеты и поэтому был понижен до карликовой планеты.

(Изображение взято с сайта Pixabay, авторские права защищены)

Поскольку определение «планеты» стало более строгим, Плутон должен был соответствовать этим трем критериям:

1. Он должен вращаться вокруг Солнца.

2. Он должен обладать достаточной массой и силой тяжести, чтобы принять форму шара.

3. Он должен иметь достаточно большую массу, чтобы «доминировать» на своей орбите, очищая пространство вокруг своего орбитального пути от других объектов, таких как астероиды и карликовые планеты.

Плутон соответствует первым двум критериям, но уступает третьему. В течение миллиардов лет ему не удавалось очистить окрестности вокруг своей орбиты. Кроме того, Плутон всего 0.В 07 раз больше массы объектов на его орбите. Между тем, масса Земли в 1,7 миллиона раз превышает массу объектов на ее орбите. Поэтому МАС решило, что Плутон на самом деле был карликовой планетой, а не обычной.

В настоящее время в нашей солнечной системе обнаружено пять карликовых планет: Плутон, Эрида, Церера, Макемаке и Хаумеа. Однако ученые полагают, что во внешней Солнечной системе могут быть сотни неоткрытых карликовых планет. Получается, что хотя Плутон и не планета, он все же находится в хорошей компании!

Краткие сведения о Плутоне:

• Плутон вращается в обратном направлении, с востока на запад.

• Плутон имеет пять спутников: Харон, Стикс, Никс, Кербер и Гидра.

• Его состав приблизительно состоит из смеси 70 процентов горных пород и 30 процентов водяного льда.

• Солнечный свет достигает его более пяти часов.

Ссылки

Манн А. (2019, 28 марта). Почему Плутон больше не планета? Space.com. https://www.space.com/why-pluto-is-not-a-planet.html

Kent, L. (24 августа 2019 г.).Почему Плутон больше не планета (или нет?). WPTV.com. https://www.wptv.com/news/science-tech/why-pluto-is-no-longer-a-planet-or-is-it

Чой, К. К. (2017, 14 ноября). Карликовая планета Плутон: факты о бывшей ледяной планете. Space.com. https://www.space.com/43-pluto-the-ninth-planet-that-was-a-dwarf.html

EarthSky. (2019, 24 августа). Как Плутон стал карликовой планетой? Earthsky.com. https://earthsky.org/human-world/pluto-dwarf-planet-august-24-2006

Назовите три причины, по которым Плутон не является планетой? — MVOrganizing

Каковы три причины, по которым Плутон не планета?

Итак, три критерия МАС для полноразмерной планеты:

• Обращается по орбите вокруг Солнца.
• Обладает достаточной массой, чтобы принять гидростатическое равновесие (почти круглая форма).
• Он «очистил окрестности» вокруг своей орбиты.

Следует ли считать Плутон планетой. Почему или почему нет?

Статус Плутона С 2006 года, согласно планетным критериям Международного астрономического союза, Плутон не считается планетой, потому что он не очистил окрестности вокруг своей орбиты от других объектов. Однако он действительно соответствует критериям МАС относительно того, что представляет собой карликовая планета.

Путо — это планета?

Плутон — карликовая планета. Карликовая планета вращается вокруг Солнца или вращается вокруг него, как и другие планеты. Но он намного меньше. Клайд Томбо открыл Плутон в 1930 году.

Плутон — планета?

По данным Международного астрономического союза, организации, ответственной за присвоение имен всем небесным телам и определение их статуса, Плутон все еще не является официальной планетой в нашей солнечной системе. Вскоре после того, как в 1930 году был открыт Плутон, он был обозначен как девятая планета в нашей солнечной системе.

В каком году умрет Земля?

К этому моменту все живое на Земле вымрет. Наиболее вероятная судьба планеты — поглощение Солнцем примерно через 7,5 миллиардов лет, после того как звезда вошла в фазу красного гиганта и расширилась за пределы текущей орбиты планеты.

Как долго земля может поддерживать жизнь?

Через 300 миллионов лет или меньше может стать очень негостеприимным для жизни продолжать существовать на суше, и если мы оставим это в покое, эволюция может побудить жизнь вернуться в море, где климат будет немного более умеренным.Что касается людей, мы можем адаптироваться к жизни на суше или можем решить покинуть планету.

Вымрет ли люди из-за изменения климата?

Риск исчезновения увеличивается во всех сценариях RCP, причем риск увеличивается как с величиной, так и с темпами изменения климата. Многие виды не смогут отследить подходящий климат при средних и высоких темпах изменения климата в 21 веке. Более низкие темпы изменения климата вызовут меньше проблем.

Приближается ли новый ледниковый период?

Войдем ли мы в новый ледниковый период? Нет.Даже если количество излучения, исходящего от Солнца, уменьшится, как это было раньше, это не окажет существенного влияния на глобальное потепление, вызванное долгоживущими парниковыми газами, выделяемыми человеком.

Что стало причиной последнего ледникового периода?

Что вызывает ледниковые периоды? Колебания инсоляции (приходящей солнечной радиации) являются наиболее вероятной причиной крупномасштабных изменений климата Земли в четвертичный период. Другими словами, изменения в интенсивности и времени поступления тепла от солнца являются наиболее вероятной причиной ледниковых / межледниковых циклов.

Что бы произошло, если бы наступил новый ледниковый период?

Будет намного меньше сельскохозяйственных земель, поэтому будет очень трудно поддерживать человеческое население, предупредил доктор Фиппс. И физическая форма континентов будет выглядеть совершенно по-разному на всей планете.

Когда был последний мини-ледниковый период?

1303–1860

Что вызвало Малый ледниковый период 400 лет назад?

Малый ледниковый период был вызван охлаждающим эффектом массивных извержений вулканов и поддерживался изменениями ледяного покрова Арктики, заключают ученые.Они говорят, что серия извержений незадолго до 13:00 понизила арктические температуры настолько, что ледовые щиты расширились.

Какой вулкан вызвал Малый ледниковый период?

Мы показываем, что крупные извержения вулканов 1257 Самала, 1452 Кувей и 1600 Хуайнапутина были основными причинами многолетнего оледенения, связанного с Малым ледниковым периодом.

Почему Малый ледниковый период был наихудшим в 17 веке?

Общий кризис семнадцатого века в Европе был периодом суровых погодных условий, неурожая, экономических трудностей, крайнего межгруппового насилия и высокой смертности, причинно связанных с малым ледниковым периодом.

Какой самый большой вулкан в мире?

Мауна-Лоа

Может ли супервулкан вызвать ледниковый период?

Супервулканические извержения большого объема также часто связаны с крупными вулканическими провинциями, которые могут покрывать огромные площади лавой и вулканическим пеплом. Они могут вызвать длительное изменение климата (например, начало небольшого ледникового периода) и угрожать исчезновению видов.

Неужели произойдет извержение Йеллоустона?

«Нет никаких признаков того, что магматическая система Йеллоустона действительно проснется в ближайшее время», — сказал он.Это хорошая новость, так как Йеллоустонский национальный парк ожидает рекордный год для посещения в 2021 году, и извержение, вероятно, нанесет ему удар.

Какие штаты будут затронуты вулканом Йеллоустоун?

Те части окружающих штатов Монтана, Айдахо и Вайоминг, которые находятся ближе всего к Йеллоустону, будут затронуты пирокластическими потоками, в то время как другие места в Соединенных Штатах будут затронуты падающим пеплом (количество пепла будет уменьшаться по мере удаления от моря). место извержения).

Плутон не планета, правило астрономов

Плутон был удален с острова.

Согласно новому определению термина, принятому сегодня учеными, далекий, покрытый льдом мир больше не является настоящей планетой.

«Ого! Плутон мертв, — сказал астроном Майк Браун из Калифорнийского технологического института в Пасадене, просматривая веб-трансляцию голосования. «Наконец-то официально в Солнечной системе восемь планет».

В шаге, который уже вызывает споры и заставит переписать учебники, Плутон теперь будет называть карликовой планетой.

Но он больше не является частью эксклюзивного клуба, поскольку существует более 40 таких карликов, в том числе большой астероид Церера и 2003 UB313 по прозвищу Зена — далекий объект, немного больше Плутона, обнаруженного Брауном в прошлом году.

«На данный момент мы знаем о 44 карликовых планетах», — сказал Браун. «Мы найдем сотни. Это очень большая категория».

Подавляющее большинство исследователей проголосовало за новое определение на заседании Международного астрономического союза (МАС) в Праге, Чешская Республика.МАС определяет официальные названия всех небесных тел.

Трудное решение приходит после многолетних поисков научного определения слова «планета». Этот термин никогда раньше не имел официального значения.

Что такое планета сегодня?

Согласно новому определению, полноценная планета — это объект, вращающийся вокруг Солнца и достаточно большой, чтобы стать круглым под действием силы собственного притяжения. Кроме того, планета должна доминировать над окрестностями вокруг своей орбиты.

Плутон понижен в должности, потому что он не доминирует над своим соседством. Харон, его большая «луна», составляет лишь половину размера Плутона, в то время как все настоящие планеты намного больше своих спутников.

Кроме того, тела, доминирующие над их окрестностями, «сметают» астероиды, кометы и другой мусор, расчищая путь вдоль своих орбит. Напротив, орбита Плутона несколько неопрятна.

Новое определение также устанавливает третий класс объектов, которые вращаются вокруг Солнца — «тела солнечной системы», которые применимы ко многим астероидам, кометам и спутникам.

Новое определение «планета» сохраняет ощущение того, что настоящая планета — это нечто особенное.

«Будет сложно найти новую планету», — сказал Браун. «Вам нужно будет найти что-то размером с Марс. Обнаружение новой планеты действительно будет что-то значить».

Поднимая планку

Предыдущее предложение, обнародованное на прошлой неделе, установило бы планку для планетарности значительно ниже.

Более раннее предложение также требовало, чтобы планеты были круглыми в результате их собственной гравитационной силы.Но в нем не указывалось, что планета должна доминировать в своем регионе, и это упущение предоставило бы статус планеты многим телам.

Предложение прошлой недели сохранило бы Плутон как планету. Но это также сделало бы Харон самостоятельной планетой. Предложение сделало бы полноценные планеты из 50 или более дополнительных объектов, включая Цереру и 2003 UB313.

«Астрономы, которые обычно относятся к типу мягких манер, восстают против предложения МАС», — написал Браун на своем веб-сайте на прошлой неделе, вскоре после первого открытия.

В ответ комитет МАС, которому было поручено составить определение, «полностью изменил курс и предложил определение, которое гораздо более приемлемо с научной точки зрения», — сказал сегодня астрофизик Алан Босс из Института Карнеги в Вашингтоне, округ Колумбия.

«Они переработали его, и оно стало намного превосходным определением. Я думаю, что это выдержит испытание временем», — сказал Босс.

Недовольные

Но пока голосование вызывает некоторую оппозицию.Ученый-планетолог Энди Ченг сказал, что это определение неоднозначно, потому что оно не дает ответа на вопрос «насколько круглый круглый?»

«Это будет проблемой в будущем», — сказал Ченг. «Десятки объектов будут пересекать эту черту. Новое определение нам в этом не поможет».

«Я буду продолжать утверждать, что Плутон — это планета», — сказал он.

Оуэн Джинджерич — астроном и историк Гарвардского университета в Кембридже, штат Массачусетс, и глава комитета МАС, предложившего это определение.Он одобрил особое различие для Плутона.

Джинджерич поддержал предложение называть большую восьмерку планет классическими планетами, а не просто «планетами», а Плутон и другие карликовые планеты, так что будет два класса планет.

«Это было бы намного разумнее», — сказал Джинджерич.

Члены IAU в подавляющем большинстве отвергли эту идею.

«Я думаю, что они голосовали в основном на научных основаниях и не учитывали историческую и культурную роль, которую сыграл Плутон», — сказал Джинджерич.

Определение, выигравшее голосование, — это «своего рода семантическое злодеяние», — добавил он.

Определение должно было быть беспорядочным. Он должен был понравиться многим исследователям и относиться к множеству небесных объектов.

Но большинство членов МАС согласились с тем, что где-то следует провести линию, чтобы отделить самые большие тела от того, что можно было бы назвать отбросом нашей солнечной системы.

(Связанные фотографии: лучшие космические обои.)

Не универсальный

Определение, предложенное на прошлой неделе, должно было применяться ко всем планетам во Вселенной.Но, столкнувшись с трудностью достижения консенсуса по критериям охвата вселенной, комитет МАС сузил определение, применив его только к нашей солнечной системе.

Ричард Конн Генри — астрофизик из Университета Джона Хопкинса в Балтиморе, штат Мэриленд. Он говорит, что еще несколько лет назад он никогда не задумывался о том, должен ли Плутон быть планетой.

Но когда планетарий Американского музея естественной истории в Нью-Йорке исключил Плутон из числа планет, это заставило его задуматься.

«Эта крошечная штука на этой странной орбите — планета? Дайте мне передохнуть!» — сказал Генри.

«Я думаю, что когда осядет пыль, люди поймут, что на самом деле планет всего восемь».

Плутон понижен в должности, больше не планета

Плутон, которого некоторые любили как космического неудачника, но презирали астрономы, считавшие его слишком изящным и далеким, в четверг бесцеремонно лишили статуса планеты.

Международный астрономический союз, резко изменив курс всего через неделю после того, как выдвинул идею подтверждения планетарной принадлежности Плутона и добавил три новые планеты в окрестности Земли, понизил оценку девятой скалы от Солнца в новых исторических принципах галактики.

«Плутон меньше нашей Луны, а не планетарного размера», — сказал астроном сэр Патрик Мур. CBS Evening News временный ведущий Боб Шиффер . «Если мы называем Плутон планетой, есть и другие: Зена, Верона, Терран, Церера — список бесконечен. На самом деле, в этом нет никакого смысла».

Эта смена заставит учителей всего мира изо всех сил изменить планы уроков, как только школы открываются на осенний семестр.

«Все это потребует некоторого объяснения, но на самом деле это всего лишь реклассификация, и я не вижу, чтобы это вызвало какие-либо проблемы», — сказал Нил Крамптон, преподающий естественные науки в средней школе к северу от Лондона.«Наука — это развивающаяся тема, и так будет всегда».

По словам экспертов, новые мощные телескопы меняют взгляд на загадки Солнечной системы и не только. Но ученые на конференции показали мягкую сторону, размахивая плюшевыми игрушками персонажа Уолта Диснея, собаки Плутона, и настаивая на том, что дух Плутона будет жить в будущих захватывающих открытиях.

«Слово« планета »и идея планет могут быть эмоциональными, потому что они то, что мы изучаем в детстве», — сказал Ричард Бинзель, профессор планетологии Массачусетского технологического института, который помог выработать новое определение. .

«Все дело в науке, в получении новых фактов», — сказал он. «Наука шла вперед … Еще много Плутонов ждут своего открытия».

Плутон, планета с 1930 года, получила признание, потому что не соответствовала новым правилам, согласно которым планета не только должна вращаться вокруг Солнца и быть достаточно большой, чтобы принимать почти круглую форму, но и должна «очищать окрестности». его орбита «. Это дисквалифицирует Плутон, чья продолговатая орбита перекрывает орбиту Нептуна, уменьшая размеры Солнечной системы до восьми планет вместо традиционных девяти.

Астрономы работали без универсального определения планеты задолго до того, как Коперник доказал, что Земля вращается вокруг Солнца, и собравшиеся в Праге эксперты взорвались аплодисментами, когда были приняты руководящие принципы.

Как и ожидалось, понижение Плутона в должности вызвало множество тоскливых ностальгии.

«Это в некотором смысле разочаровывает и сбивает с толку», — сказала Патрисия Томбо, 93-летняя вдова первооткрывателя Плутона Клайда Томбо.

«Я не знаю, как вы с этим справитесь.Похоже, что я только что потеряла работу, — сказала она из Лас-Крусес, штат Нью-Мексико. — Но я понимаю, что наука — это не то, что просто существует. Это продолжается. Клайд наконец сказал перед смертью: «Это там. Что бы это ни было. Он есть ».

Решение МАС, официального арбитра небесных объектов, ограничивает членство в элитном космическом клубе восемью классическими планетами: Меркурием, Венерой, Землей, Марсом, Юпитером, Сатурном, Ураном и Нептуном.

Плутон и подобные ему объекты будут называться «карликовыми планетами», что поднимает некоторые острые вопросы о семантике: если плащ — это все еще пальто, а мобильный телефон — все еще телефон, почему карликовая планета все еще не является планета?

НАСА заявило, что понижение рейтинга Плутона не повлияет на его миссию космического корабля New Horizons стоимостью 700 миллионов долларов, который в этом году начал 9,5-летнее путешествие к необычному объекту, чтобы раскрыть больше его секретов.

Но глава миссии Алан Стерн сказал, что он «смущен» гибелью Плутона, и предсказал, что голосование в четверг не положит конец дебатам. Хотя конференцию посетили 2500 астрономов из 75 стран, на голосование пришло всего около 300 человек.

«Это неаккуратное определение. Это плохая наука», — сказал он. «Это еще не конец».

Согласно новым правилам, два из трех объектов, которые очень близко подошли к планете, присоединятся к Плутону в качестве карликов: астероид Церера, который был планетой в 1800-х годах, прежде чем его понизили в должности, и 2003 UB313, ледяной объект размером чуть больше Плутон, первооткрыватель которого Майкл Браун из Калифорнийского технологического института дал прозвище «Зена».«Третий объект, самый большой спутник Плутона, Харон, не соответствует никакому специальному обозначению.

Браун, Зена которого обнаружила, что снова разожгла призывы к гибели Плутона, потому что он показал, что он далеко не так уникален, как когда-то казалось, воодушевился философскими взглядами. .

«Восемь — достаточно», — сказал он, в шутку добавив: «Я могу войти в историю как парень, убивший Плутон».

Уничтожение ледяной сферы, названной в честь римского бога подземного мира, не личное — это просто бизнес, — сказал Джек Хоркхаймер, директор планетария Miami Space Transit и ведущий шоу PBS «Star Gazer».«

«Это похоже на развод по взаимному соглашению», — сказал он. «Правовой статус изменился, но человек на самом деле не изменился. Он снова просто холост».

Актуальные новости

Загрузите наше бесплатное приложение

Для последних новостей и анализа Загрузите бесплатное приложение CBS News

.